Лорі Каннінгем

Каннінгем народився в районі Арчвей в боро Лондона Іслінгтон. Не підійшовши «Арсеналу», він почав свою професійну кар'єру в «Лейтон Орієнті» у 1974 році[3], в якому провів три сезони, взявши участь у 75 матчах Другого дивізіону.

У 1977 році він приєднався до «Вест Бромвіч Альбіона», де виступав разом з іншими чорношкірими гравцями — з Сіріллом Ріджісом під керівництвом головного тренера Джонні Джайлза, і в наступному сезоні також з Брендоном Бетсоном під проводом Рона Аткінсона. Це був лише другий клуб в історії вищого англійського дивізіону, в складі якого одночасно на полі виступали три чорношкірих гравця (першим був «Вест Гем Юнайтед», за який у квітні 1972 року в матчі з «Тоттенгем Готспур» зіграли Клайд Бест, Клайв Чарльз і Аді Коукер)[3].

Влітку 1979 року був куплений у «Вест Бромвіч Альбіону» за 950 тис. фунтів стерлінгів мадридським «Реалом», ставши першим британським гравцем у складі клубу[3]. Він двічі забив у дебютному матчі і допоміг виграти «Реалу» золотий дубль — чемпіонат і кубок країни[4]. У наступному сезоні Каннінгем набрав хорошу форму, забиваючи на ранніх стадіях Кубка європейських чемпіонів 1980/81, але пізніше отримав травму, зламавши палець ноги, що вимагало операцію. Відновився лише до фіналу Кубка європейських чемпіонів проти «Ліверпуля», програного «Реалом» з рахунком 1:0, і хоча не встиг набрати колишньої форми, відіграв матч повністю.

Статуя Каннінгема біля стадіону «Брісбен Роуд».

В ході передсезонної підготовки до сезону 1981/82 проблеми з травмами продовжилися, отримане ушкодження стегна змусило майже повністю пропустити сезон — тільки три безгольових виходи в матчах чемпіонату. Найбільш значущою його появою було протистояння з «Кайзерслаутерном» у чвертьфіналі Кубка УЄФА. У першому матчі Лорі показав чудову гру і забив гол, а «Реал Мадрид» виграв з рахунком 3-1. Проте в матчі-відповіді він був вилучений за відмашку незадовго до перерви і «Реал Мадрид» був розгромлений «Кайзерслаутерном» з рахунком 5:0, що стало найбільшою поразкою в історії виступів «Реала» в європейських турнірах. У тому ж сезоні він виграв свій другий Кубок Іспанії, де зіграв у фінальному матчі з хіхонським «Спортингом», в якому «Реал Мадрид» був сильнішим з рахунком 2-1.

До сезону 1982/83 «Реал Мадрид» підписав голландця Джона Метгода і німця Улі Штіліке, і оскільки в той час в Іспанії на полі одночасно дозволялося знаходитись лише двом іноземцям, Каннінгем провів більшу частину сезону на лавці запасних, поки в квітні 1983 року не відправився в короткострокову оренду у «Манчестер Юнайтед», де возз'єднався з Роном Аткінсоном. Після цього сезону покинув «Реал Мадрид»[3], відправившись в оренду в «Спортінг Хіхон», а в подальшому перейшовши на постійній основі в «Марсель». Пробувши у Франції один сезон 1984/85, повернувся в Англію і приєднався до «Лестер Сіті», де відіграв лише половину сезону через травму. По закінченню сезону 1985/86 повернувся в Іспанію, щоб виступати за «Райо Вальєкано» у Сегунді.

У сезоні 1987/88 Каннінгем перейшов в бельгійський клуб «Шарлеруа», але знову травмувався, і з початком нового 1988 року повернувся в Англію, уклавши короткостроковий контракт з «Вімблдоном», якому допоміг завоювати Кубок Англії у фінальному матчі з «Ліверпулем». У сезоні 1988/89 повернувся в «Райо Вальєкано», якому допоміг піднятися в Прімеру, забивши вирішальний гол[3]. Тим не менше знову в елітному іспанському дивізіоні зіграти не встиг, оскільки в міжсезоння загинув в автомобільній катастрофі 15 липня 1989 року у віці 33 років[5]. У нього залишилися дружина і син.

У 2004 році «Вест Бромвіч Альбіон» на честь свого 125-річчя проводив опитування, за підсумками якого Лорі Каннінгем був названий в числі 16 найбільших гравців клубу.

Виступаючи за «Вест Бромвіч Альбіон» він привернув до себе увагу, і був запрошений у збірну Англії до 21 року на товариський матч з Шотландією 27 квітня 1977 року, де дебютував і став при цьому першим чорношкірим гравцем у складі молодіжної збірної країни в її історії, а також забив гол. На молодіжному рівні зіграв у 6 офіційних матчах, забив 1 гол.

За головну збірну країни Каннінгем вперше виступив в 1979 році в матчі проти збірної Уельсу на домашньому чемпіонаті Великої Британії. Незважаючи на успіхи в «Реалі», тренер збірної Англії Рон Грінвуд залишив його поза заявки на чемпіонат Європи 1980 року.

Блакитна дошка Каннінгема біля стадіону «Брісбен Роуд».

Після початку сезону 1980/81 з «Реал Мадридом», Каннінгем був знову викликаний в збірну Англії на кваліфікаційні матчі до чемпіонату світу 1982 року. У матчі з збірною Норвегії, який Англія виграла з розгромним рахунком 4:0, він залишився на лавці запасних. У гостьовому матчі проти збірної Румунії, програному з рахунком 2:1, вийшов на заміну. Як виявилося згодом, це була його остання гра за збірну. У загальній складності за збірну Англії він зіграв в шести іграх[6].

• Чемпіон Іспанії (1):

«Реал Мадрид»: 1979–80

• Володар Кубка Іспанії (2):

«Реал Мадрид»: 1979–80, 1981–82

• Володар Кубка Англії (1):

«Вімблдон»: 1987–88

• Dave Bowler & Jas Bains (2000), "Samba in the Smethwick End: Regis, Cunningham, Batson and the Football Revolution", ISBN 1-84018-188-5
• Paul Rees (2014), "The Three Degrees: The Men Who Changed British Football Forever", ISBN 1-47211-926-6

• Лорі Каннінгем на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Лорі Каннінгем на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Профіль Лорі Каннінгема на Englandstats.com (англ.).