Лохина
Лохи́на — ягоди, забарвлені в колір індиго з сизуватим нальотом. Рослина відноситься до розділу Cyanococcus роду Vaccinium. Тривалий час чорниця була відома як «Європейська лохина», оскільки лохина не вирощувалася в Європі до 1930-х років. Відрізнити лохину від схожої на вигляд чорниці легко, розрізавши ягоду навпіл. У лохини світло-зелена середина, в той час як у чорниці червона або фіолетова. Ягоди лохини ніжніші на смак.
? Лохина | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Лохина росте на кущах від 10 см до 4 м заввишки. У виробництві нижчі кущі лохини мають назву «лохина низькоросла» або ж «лохина дика». Високі кущі відомі як «лохина високоросла».
Вирощування
Росте рослина у волинських лісах невеликими кущами на торфовиськах, часто поміж чорницею. Ягоди чорно-сизі, вдвічі більші за чорниці та ніжніші на смак. Лохину, зазвичай, збирали вручну. Сучасні фермери використовують механічні комбайни, які збирають ягоди з високих кущів. Наразі розробляють комбайни для збору дикої, низькорослої лохини. Ягоди достигають у період з травня по серпень. Кущі починають плодоносити на третій рік. Період збору ягід триває з кінця червня до кінця серпня. Спочатку рослина дає кілька ягід, а згодом урожай з кожним роком зростає. Лохина плодоносить до 30 років.
Особливості
Найголовнішою «особливістю» лохини, мабуть, можна назвати її належність до родини Вересові. Як і інші його представники, лохина не росте на лужних ґрунтах і віддає перевагу відверто кислому середовищу (pH 3,8—5,5, не вище). Багато дослідників вважають, що цю властивість вересові набули виключно через наявність мікоризи (симбіозу коренів рослин з грибами): їх мичкувата коренева система не має тонких всмоктуючих волосків, зате тісно обплетена грибними нитками. Гриби не тільки підживлюються продуктами життєдіяльності чагарників, а й виконують для них роль переносника-постачальника поживних речовин із ґрунту, а в лужному середовищі і в добре обробленій (окультуреній) землі мікориза перестає повноцінно працювати і гине. Деякі садівники вважають, що роль грибів у вирощуванні лохини сильно перебільшена, що рослина при регулярних підгодівлях просто зобов'язана нормально розвиватися і плодоносити. Однак, практика показує, що саме наявність мікоризи робить цей чагарник стійкішим до кореневої гнилі та хвороб, і при правильній агротехніці (обов'язковому виконанні вимог до освітлення, складу ґрунту та його вологості) він потребує менше уваги.
Використання
Лохина продається як свіжою, так і замороженою. Також її можна зустріти у вигляді пюре, соків, засушених ягід. Її використовують для приготування желе, джемів, пирогів, мафінів, снеків та злакових батончиків. До складу джему з лохини входять ягоди лохини, цукор, вода та пектин. З лохини також роблять вино. На жаль, багато людей не можуть оцінити всі переваги лохини через високу вартість ягід в Україні. В Америці лохина вважається однією з найперспективніших ягід через невимогливість у вирощуванні і смакові властивості.
Корисні властивості
Лохина вважається дієтичним продуктом. Її ягоди складаються на 88 % з води, 7,9 % — цукру, 1,1 % — білків, 1,4 % — органічних кислот, 1,2 % — клітковини і 0,3 % — дубильних речовин і пектинів. Лохина корисна майбутнім мамам як джерело фолієвої кислоти, необхідної для правильного розвитку плоду, зокрема системи кровотворення. Ягоди містять багато антиоксидантів, що запобігають розвитку онкологічних, серцево-судинних, очних, шкірних захворювань. Також лохина є низькоалергенною ягодою. Її можна вживати навіть маленьким дітям.