Vaccinium corymbosum
Лохина високоросла (Vaccinium corymbosum L.), або вакциніум щитковий, або лохина щиткова, або чорниця щиткова, або чорниця садова, або ягідник щитковий — вид листопадних рослин із роду вакциніум родини вересових.
? Лохина високоросла | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg.webp) Лохина високоросла: вигляд куща в період плодоношення | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Vaccinium corymbosum (L., 1753) | ||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Етимологія
В українській мові ця рослина зустрічається під різними назвами. Деякі з них утворені від наукової латинської назви — вакциніум щитковий (Вакциніум — транслітерація назви роду Vaccinium, corymbosum — щитковий), або являють собою переклад загальноприйнятої назви цієї рослини з англійської мови — лохина високоросла (англ. highbush blueberry). Варто зазначити, що англійське слово blueberry може бути перекладено українською як лохина чи як чорниця. Традиційно, назва «лохина» в українській науковій термінології використовується як одна із назв буяхів (Vaccinium uliginosum L.) — дикорослої рослини, що відноситься до секції Vaccinium роду вакциніум та зустрічається у всіх регіонах Північної півкулі включаючи територію України (Полісся та Карпати)[1][2]. У той же час лохина високоросла відноситься до секції Cyanococcus роду вакциніум та походить виключно з Північної Америки, де зустрічається в дикорослому вигляді в болотистих регіонах півночі США та у Канаді[3].
Культивування
На початку двадцятого століття у США розпочалася селекційна робота з лохиною високорослою і на сьогодні ця рослина є однією з основних комерційних ягідних культур у світі.
Станом на 2010 р. площі під лохиною високорослою у світі становили 341 тис. га, а валовий збір продукції склав 77,3 тис. т. Основними регіонами комерційного вирощування лохини високорослої є Північна Америка (44,7 тис. га станом на 2010 р.), Південна Америка (17,8 тис. га станом на 2010 р.) та Європа (8,4 тис. га станом на 2010 р.).
В Україні комерційне вирощування лохини високорослої розпочалось лише у 2007 р., проте, станом на 2013 р. площі під цією культурою вже складають 380 га. Основні регіони комерційного вирощування лохини високорослої в Україні — Івано-Франківська, Волинська, Вінницька, Житомирська та Київська області[4].
Лохина високоросла має смачніші та більші ягоди (до 2,5 см.) ніж дика чорниця. Ягоди красивого синього кольору з сивим напиленням, зібрані в грона, що значно полегшує збір. Починає плодоносити на 2-3 рік після висаджування. З дорослого куща можна зібрати до 10 кг ягоди. Сорти лохини бувають від ранніх (червень-липень) до пізніх (вересень-жовтень).
Розмір плодів визначається кількістю ягід, яка вміщується в ємність 0.25л. Урожайність та морозостійкість сортів – згідно американських та німецьких джерел.
Примітки
- Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н. и др. — К: Наукова думка, 1987. — С. 136
- Кобів Ю. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин. — К.: Наукова думка, 2004. — С. 421
- The taxonomy of the highbush blueberry, Vaccinium corymbosum. S. P. Vander Kloet, Canadian Journal of Botany, 1980
- За даними Інституту Садівництва УААН, О. Ярещенко
Посилання
- Brazelton, С. (2011). 2010 World Blueberry Acreage & Production. U.S. Highbush Blueberry Council.
Література
- Вимоги до ґрунтів і садіння лохини / О. Базок // Плантатор: журнал. — 2014. — N 2. — С. 117—119.
- Городня родичка чорниці / Г. Боровик // Агросектор: журнал сучасного сільського господарства. — 2009. — N1(32). — С. 14-17.
- Мінеральне живлення лохини / О. Базюк // Плантатор: журнал. — 2014. — N 6. — С. 88-91.
- Сад лікує: Лохина високоросла / І. П. Надточій // Дім. Сад. Город: Всеукраїнський щомісячний виробничо-практичний журнал. — 2014. — N 6. — С. 17-18.
- Українська лохина садова як бренд / І. Глотова // Плантатор: журнал. — 2015. — N 1. — С. 96-99.
- Хвороби лохини високорослої (Vaccinium corymbosum L.) / Г. М. Лісова [та і.] // Карантин і захист рослин: науково-виробничий журнал. — 2015. — N 1. — С. 11-14.