Лукас Подольскі

Народився у спортивній сім'ї: батько — колишній відомий футболіст Польщі з німецьким корінням Вальдемар Подольскі, мати — Кристина Подольска, за походженням полька, гандболістка, гравчиня національної збірної Польщі з гандболу. Родина виїхала з Польщі до Західної Німеччини в 1987 році.

Дебютував у національній збірній Німеччини 6 червня 2004 року, вийшовши на заміну у грі з угорцями (поразка німців 0:2). Та гра була частиною підготовки німців до чемпіонату континенту, а дебют етнічного поляка мав цікаву історію — до кінця не було відомо, чи наставник Німеччини Руді Феллер включить Подольского до списку 23 учасників Євро-2004 чи ні. Оголосивши 22 футболістів, гол. тренер залишив одне місце для когось із двох юних талантів: Подольского і Швайнштайґера. Зрештою, 31 травня Феллер обрав Лукаса, який у результаті вперше вийшов на поле у складі дорослої збірної лише 6 червня.[1] Подольскі провів одну гру на чемпіонаті Європи 2004.

У сезоні 2004/05 став найкращим бомбардиром другої Бундесліги, забивши 24 м'ячі. «Кельн» займає перше місце і виходить до першої Бундесліги.

За результатами сезону 2005/06 «Кельн» вилетів із найвищої ліги — 12 голів Подольского не допомогли клубу втриматися у еліті. У травні 2006 року 20-річний нападник підписує контракт з лідером німецького футболу — мюнхенською «Баварією», а сума трансферу склала близько 10 млн. євро.

На чемпіонаті світу 2006 Подольскі разом із Клозе був основним нападником збірної Німеччини. Лукас забив на турнірі 3 м'ячі і удостоївся звання найкращого молодого гравця чемпіонату світу. Був серед 50 кандидатів на «Золотий м'яч»-2006. Набрав 3 пункти (17-19 місця).

Удома з батьками розмовляє польською, алкоголю будь-якого виду не вживає. 18 квітня 2011 в Кельні одружився з полькою Монікою Пухальською, має сина Луїса. Повінчалися влітку в Польщі.

Після переселення до Німеччині Подольскі одержав право на німецьке громадянство відповідно до § 116 Конституції Німеччини — «… як особа яка має німецьке етнічне походження або є нащадком людини, яка народилася на території Німецької імперії за станом на 31 грудня 1937 року».[2]

Після того, як 8 червня 2008 Лукас забив обидва голи у ворота збірної Польщі у важливому матчі ФРН — Польща Чемпіонату Європи-2008, ряд політиків Польщі закликали «позбавити Подольскі польського громадянства». З цією ініціативою зокрема виступив член президії націонал-католицької партії «Ліга польських родин» Мирослав Ожеховські (Miroslaw Orzechowski). Якщо президент Лех Качинський на це не піде, Ожеховські навіть пригрозив застосувати «юридичні кроки». Інші польські політики висміяли Ожеховського[3]. Однак німецький політичний часопис FOCUS визначив, що питання щодо можливого подвійного громадянста для таких, як Лукас Подольскі, є дійсно дилемою і часто не тільки юридичною, але й емоційною[4].

Сам Лукас Подольскі на це офіційно заявив, що він окрім німецького ніякого іншого паспорту не має. В різних інтерв'ю, як німецьким так і польськім ЗМІ, він давав про себе не завжди однозначні відомості:

Умови життя у Польщі ставали все гіршими. Моїм батькам було дуже нелегко зважитись на еміграцію до Німеччини.

В мене два серця — одне німецьке і одне польське (…) Поляком я себе почуваю трохи менше.

Я завжди підкреслюю, що я поляк. Моє серце б'ється по-польськи

За німецькими ЗМІ, на відміну від Мірослава Клозе він «майже або зовсім не почуває себе земляком поляків». Польські часописи навпаки підкреслювали, що він розмовляє з помітним верхньо-сілезьким акцентом та заявив, що «на відміну від Мірослава Клозе він ніколи не співає з командою німецький гімн».[2]

Почав грати у національній юнацькій збірній (U-17) ФРН у 2001 році. Згідно інсайдерській інформації трохи пізніше йому прийшло запрошення від Польського футбольного союзу грати за збірну Польщі, яке він відхилив, як вважається, з фінансових міркувань. Пізніше Подольскі ці чутки неодноразово спростовував. На думку футбольних експертів, польські тренери свою нагоду просто «проспали».

У травні-червні 2001 він вже грав за юніорську збірну Німеччини (U-21) на чемпіонаті Європи. Незважаючи на те, що молодіжна збірна ФРН виступила дуже невдало і не піднялась вище групи, Подольскі був заявлений тренерами у головну національну збірну на Євро-2004 у статусі запасного 5-го форварда. Після цього Подольскі виходив на поле тільки на заміну, а збірна ФРН зіграла весь сезон дуже невдало.

Вперше він вийшов у основному складі збірної лише в кінці 2004 року проти збірної Японії, а свої перші два голи забив 21 грудня 2004 у грі проти збірної Таїланду. У Кубку конфедерацій 2005 в Німеччині він виступив вже як гравець основного складу і забив чотири голи у трьох матчах.

Найкращий молодий форвард світу

Після того, як він у заліковій грі проти збірної Південної Африки забив сам три голи, а четвертий був забитий з його подачі, він став постійним гравцем основного складу. На ЧС-2006 він зіграв у кожному матчі і забив три голи. Після цього Технічний комітет ФІФА визнав його найкращим молодим гравцем чемпіонату світу у віці до 21 року. Цим він випередив таких відомих футболістів, як Ліонель Мессі (Аргентина) та Кріштіану Роналду (Португалія). У 21 рік він вже забив 16 міжнародних голів, що до цього раніш не вдавалося жодному гравцеві у світі в цьому віці.

У складі головної національної збірної Німеччини Подольські як правило грав у зв'язці з Мірославом Клозе. Після закінчення кар'єри Клозе, грав у парі з Томасом Мюллером.

Остання гра за збірну

Свій останній, 130-й матч, Подольські зіграв за національну збірну 22 березня 2017 на дортмундському стадіоні Сігналь Ідуна Парк. Подольські вийшов на поле з пов'язкою капітана та прапором рідного міста Кельн в руках. На 69-й хвилині гри він з 20 метрів повз трьох англійських захисників і воротаря «гарматним пострілом» у ліву «дев'ятку» забив свій останній 49-й гол за збірну ФРН і єдиний гол у грі 1:0 (0:0).[5]

Для любителів статистики: це була перша перемога збірної ФРН на своєму полі над збірною Англії за останні 30 років. І вперше з 1908 року за всю історію зустрічей збірних цих країн ФРН виграла з «сухим» рахунком[6].

• Чемпіон світу: 2014
• Бронзовий призер чемпіонату світу: 2006, 2010
• Віце-чемпіон Європи 2008
• Чемпіон Німеччини: 2008
• Володар Кубка Німеччини: 2008
• Володар Кубка німецької ліги: 2007
• Володар Кубка Англії: 2014
• Володар Кубка Туреччини: 2016
• Володар Суперкубка Туреччини: 2015, 2016
• Володар Кубка Імператора: 2019

• Особиста інтернет-сторінка гравця (нім., пол.)
• Дані про футболіста на сторінці «Баварії»(нім.)
• Статистики кар'єри на footballdatabase.com(англ.)
• Ігри та голи за збірну Німеччини — fussballdaten.de(нім.)
• Профіль на transfermarkt (англ.)

• Часопис «Футбол». — 2006. — спецвипуск № 24 (71), 21 грудня