Верхня Сілезія

Верхня Сілезія (чеськ. Horní Slezsko; нім. Oberschlesien; лат. Silesia Superior; пол. Górny Śląsk; Сілезька: Gōrny Ślůnsk) — південно-східна частина історичного і географічного регіону Сілезія; Нижня Сілезія знаходиться на північному заході. Весь час Верхня Сілезія була під контролем Польщі, Богемії, Австрії, Пруссії, і Німеччини. Зараз поділена між Польщею (Опольське воєводство і Сілезьке воєводство) і Чехією (Чеська Сілезія, або Мораво-Сілезький край).

Верхня Сілезія
ПрапорГерб
Катойконім Ślōnzŏk і Silesian
Континент Європа
Держава  Польща і  Чехія
Столиця Ополе
Адміністративна одиниця Мораво-Сілезький край
Опольське воєводство
Сілезьке воєводство
Розташовується на водоймі Одра
Найвища точка Прадід
Чисельність населення 5 264 762 осіб
Часовий пояс CET, UTC+1, UTC+2 і CEST
Валюта злотий і чеська крона
Сторона автомобільного руху праворучd
Використовувана мова Сілезька мова, Silesian Germand, польська, німецька і чеська
Площа 20,373 км²
Святий покровитель Ядвіґа Сілезька
 Верхня Сілезія у Вікісховищі

Мапа Верхньої Сілезії, 1746

Верхня Сілезія розташована на Сілезькій височині, між верхів'ями річок Одеру і Вісли. Загальне населення Верхньосілезького промислового району 3,487,000 осіб.

Опольська Сілезія, Тешинська Сілезія і Австрійська Сілезія історичні частини Верхньої Сілезії.

Історія

Герб Верхньої Сілезії у 19-му сторіччі.

За часів Святополка I і короля Арнульфа Каринтійського в дев'ятому сторіччі, Сілезія була частиною Великої Моравії і після її падіння на початку десятого сторіччя, Сілезію завоювала Богемія.

Невдовзі Верхню Сілезію завоювали польські князі і стала була частиною Польщі. У 1335 Сілезія повернулася під владу Богемії. Багато міст знищили монголи, але вони були відновленні. У 1300-х приток поселенців до Верхньої Сілезії припинився через чуму. Латина, чеська і німецька мови використовувалися у містах і містечках і тільки з 1550-х, часів Реформації, з'являються записи з польськими іменами. Велика кількість сілезців стали протестантами, коли вся Верхня Сілезія належала Гогенцоллернам Бранденбург-Ансбах. За часів Габсбурзької династії було повернення до католицизму, що запроваджувався єзуїтами.

Нижня Сілезія і більша частина Верхньої Сілезії стали частиною Пруссії у 1742, протягом Першої Сілезької війни. Незначна частина залишилася в межах Богемської корони під керуванням Габсбургів як князівство Верхньої і Нижньої Сілезії, або Австрійська Сілезія.

У 19-му сторіччі Верхня Сілезія стала промисловою областю завдяки багатим покладам вугілля і залізної руди.

У 1919 після Першої Світової війни, східна частина, більшістю населення у якій були етнічні поляки, відійшла до Польщі як Автономне Сілезьке Воєводство, тоді як західна частина, більшість населення у якій була німецькомовною, залишилась за Німеччиною як Провінція Верхня Сілезія. З 1919—1921 відбулося три Сілезьких повстання у польськомовній частині Верхньої Сілезії. Під час Верхньосілезького плебісциту 60 відсотків голосів було подано проти з'єднання з Польщею.

Після 1945 майже вся Верхня Сілезія стала частиною Польщі. Більшість німецькомовного населення була депортована відповідно до рішень Потсдамської конференції. Ця програма депортації також включала німецькомовних мешканців Нижньої Сілезії, східної Померанії, Данцигу і Східної Пруссії. Ці німецькі вигнанці були транспортовані до сучасної Німеччини (зокрема колишня Східна Німеччина) і були замінені поляками, більшість з колишніх польських провінцій, анексованних СРСР на сході. Незначна частина Верхньої Сілезії відійшла до Чехословаччини, як Чеська Сілезія.

Депортація німецькомовних мешканців повністю не виключила присутність населення, яке вважало себе німцями. Верхня Сілезія в 1945 мала значну кількість двомовного населення, яке розмовляло як німецькою мовою, так і польськими говірками, із достатнім знанням польської мови для того, щоб залишитися в області. З падінням комунізму і приєднанням Польщі до Євросоюзу, у Верхній Сілезії німців виявилось достатньо, щоб польський уряд визнав німців меншиною у Верхній Сілезії.

Див. також

Джерела

Excerpted from: Virchow RC. Collected Essays on Public Health and Epidemiology. Vol 1. Rather LJ, ed. Boston, Mass: Science History Publications; 1985:204-319.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.