Лук'янович Олександр Андрійович

Тарас Шевченко познайомився з Олександром Лук'яновичем через його старшого брата — Миколая Андрійовича Лук'яновича, чиновника департаменту гірничих і соляних справ, який теж займався літературною творчістю та друкувався у петербурзьких журналах.

Олександр Андрійович був полтавським поміщиком, проживав взимку в столиці, а на літо виїздив до себе в маєток на Миргородщину. Як і його старший брат, Олександр був людиною освіченою, знався з багатьма літераторами і художниками Петербурга, зокрема з М. Гоголем.

Досить швидко, Шевченко та Олександр Лук'янович, стали близькими приятелями[1].

Дізнавшись на початку 1845 року про наміри Шевченка їхати на Україну, Олександр Лук'янович пропонує йому разом з ним здійснити цю мандрівку, позаяк у березні він повертається на Полтавщину.

Більше того, О.Лук‘янович запрошує Тараса Григоровича пожити у своєму миргородському маєтку та намалювати портрети членів його сім‘ї, на що Шевченко радо погодився.

За тижні спільної мандрівки Олександр Лук'янович і Т.Шевченко ще більше прониклися повагою один до одного, хоча Лук‘янович був на десять років старший від поета.

Так, у березні 1845 року Т. Г. Шевченко опинився на Миргородщині, в родині Олександра Лук'яновича[2].

Він працював над портретами, познайомився з Андрієм Федоровичем Лук'яновичем, відставним генералом, батьком Миколи і Олександра, близьким знайомим І. П. Котляревського.

Перебування на Полтавщині, в тому числі і в селі Андрія Федоровича Лук'яновича Шедієве, Т. Шевченко використав для підготовки матеріалів для альбому «Живописна Україна»[3].

У маєтку Олександра Лук'яновича, селі Мар'янському Миргородського повіту, Полтавської губернії[4], Шевченко побував навесні та восени 1845 року.

Тут Шевченко написав поеми «Єретик», «Сліпий», вірш «Стоїть в селі Суботові», намалював кілька портретів, з яких зберігся тільки портрет Олександра Лук'яновича.

Про перебування Шевченка у селі Мар'янському свідчить його лист своєму другові Якову Кухаренку:

«Я сьогодня Петербург покидаю… Отамане, пиши, коли матимеш час… в Миргородський повіт, в село Мариенское. На ім'я Александра Андреевича Лукьяновича с передачею щирому твоєму Шевченкові»,

а також його підпис під поемами «Сліпий» та «Єретик» (1845).

За спогадами А. Татарчука[5], кухаря Лук'яновича, записаними В. Беренштамом[6], «поміщик запросив до себе Шевченка як живописця для виконання портретів усіх членів своєї родини».

Полотно, олія (67 × 53,5). [с. Мар'їнське]. [X 1845].

Попередні місця збереження:

Миргородський краєзнавчий музей, Галерея картин Т. Г. Шевченка (Харків).

Зараз картина зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка[7].

На думку мистецтвознавця[8]:

«Художник зосередив увагу на обличчі. За допомогою світлотіні, поєднання трьох кольорів митець передав на полотні душевний стан відставного майора, що немов відгородився від глядача, замкнувся в самому собі».

• Тарас Григорович Шевченко — український поет та художник
• Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1961. — Т. 7: Живопис, графіка 1830—1847. — Кн. 1
• Ізборнік
• Спомин про Шевченка
• А. М. Білокінь . Т. Г. Шевченко на Приоріллі // Гуманітарний журнал.- 2012, № 1.