Лук'янівський народний будинок

Лук'янівський народний будинок був створений з ініціативи викладачів Київського університету св. Володимира товариством тверезості, головою якого був лікар-психіатр і професор університету І. О. Сікорський. У будівлі знаходилася канцелярія Київського міського комітету піклування про народну тверезість, головою комітету був педагог і діяч освіти Т. Г. Лубенець. У віданні цього комітету знаходився сам народний будинок.

У народному будинку діяли дешева їдальня, нічліжний притулок для приїжджих, безкоштовна бібліотека та амбулаторія, кінематограф, театр з власною бібліотекою, у книгосховищі було організовано музей підручників. Працювали вечірні класи — загальноосвітній і жіночого рукоділля, влаштовувалися науково-популярні читання та виставки. Чайна народного будинку служила одночасно просвітницьким центром і музеєм — тут були матеріали, які популяризували здоровий спосіб життя, енциклопедії, а також зразки інструментів, верстатів, вуликів. Сільськогосподарський синдикат влаштував експозицію хлібних злаків і трав, а товариство плодівництва — своїх виробів. У підвальному приміщенні працювала майстерня з виготовлення предметів для бджільництва.

З 1910 в будинку також почав діяти перший у Києві кінозал.[1][2]

3 травня 1917 в будинку відбулися збори делегатів Комітету "Селянської спілки", які не допустили створення Київської області Росії, що мала складатися з Полтавської, Курської, Воронізької, Чернігівської, Купянського повіту Харківської та Київської губернії.

У 1917 будівлю було передано Українському робітничому клубу. У клубі пройшли виступи низки українських театрів. Почалися вони 4 квітня виставою «Батькова казка» Івана Карпенка-Карого, в ній брали участь Іван Мар'яненко та Северин Паньківський. Пізніше були вистави «Молодого театру» Леся Курбаса, «Гуртка українських акторів» під керівництвом Марії Старицької.

У 1919 в клубі створено самодіяльний робітничий театр з постійним режисером і кількома професійними акторами, серед яких була майбутня народна артистка УРСР Любов Гаккебуш.

У 2004–2005 Київська міська рада утворила комунальний заклад «Театрально-видовищний заклад культури «Київська мала опера»».[3] 2005 року колективу закладу було передано в оперативне управління будинок по вул. Дегтярівській, 5.[4]

Відтоді будівля офіційно перебуває у стадії капітального ремонту.[5] Проте декілька років поспіль ремонт не могли навіть розпочати через суперечку навколо землі, на якій розташовано будинок, — у квітні 2004 року її було здано в оренду приватній компанії «Будхол» на 10 років. Тому тривалий час будівля лише слугувала торговельною точкою та місцем розміщення рекламних банерів.[2][4][6] У 2006–2008 роках управління культури і мистецтв Київської адміністрації витратило понад 1,3 мільйона гривень бюджетних коштів на ремонтні роботи будівлі, у якій розмістилася адміністрація закладу.[6][7] У 2012 році Київська мала опера звернулася до Вищого адміністративного суду України з проханням задовольнити її касацію щодо бездіяльності Київради у вирішенні питання із земельною ділянкою.[8]

У 2013 у Київській малій опері відбувся перший великий концерт гурту Dakh Daughters.[9] Проте як театральний заклад Київська мала опера не функціонує і досі.[5]

Початково перетворити будинок культури трамвайників на Малу оперу запропонувала оперна діва Євгенія Мірошниченко.[2] Головним завданням Малої опери мала стати оперна підготовка обдарованої молоді.[1] Початково Малу оперу планувалося відкрити у 2007 році.[7].