Гаккебуш Любов Михайлівна

Гаккебуш Любов Михайлівна (нар. 14 (26) вересня 1888(18880926), Немирів — 28 травня 1947, Київ) — українська драматична актриса, професор, перекладач, педагог, народна артистка УРСР (з 1943 року), дворянка. Дружина Василя Василька.[1] Мати режисера Валерія Гаккебуша, сестра вченого-психіатра Валентина Гаккебуша. Перша виконавиця ролі леді Макбет на українській сцені.[2]

Любов Михайлівна Гаккебуш
Народилася 14 (26) вересня 1888(1888-09-26)
Немирів
Померла 28 травня 1947(1947-05-28) (58 років)
Київ
Поховання Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Громадянство  СРСР
Діяльність акторка
Відомі учні Смолярова Олександра Захарівна
Заклад Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка
Чоловік Василь Василько (Миляїв)
Діти Валерій Гаккебуш
Нагороди та премії
 Любов Михайлівна Гаккебуш у Вікісховищі

Біографія

Народилась 14 (26 вересня) 1888 року в Немирові. В 1896–1905 роках навчалась в Інституті шляхетних дівчат в Києві. В 1914 році закінчила історико-філософський факультет Московських вищих жіночих курсів. 18 жовтня 1917 року дебютувала на сцені Державного національного театру в Києві у ролі Панночки («Осінь», О. Олеся).

1922 року працювала в трупі Мандрівного театру «Каменярі», який діяв під керівництвом В. Василька.[3]

Працювала у театрі Леся Курбаса «Березіль», Донецькому українському музично-драматичному театрі, театрах Вінниці, Одеси, Києва. З 1919 року вела педагогічну роботу у різних театральних студіях, у Харківському музично-драматичному інституті.

Член КПРС з 1943 року. Після 1944 року оселилася в Києві. У 1944–1947 роках викладала в Київському інституті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого. Зосередилася на перекладацькій діяльності. Зробила 32 переклади п'єс з російської та французької мов, зокрема автор перекладів українською мовою Мольєра, Горького («Міщани»), Треньова, Афіногенова, Ромашова.

Могила Л. М. Гаккебуш

Померла 28 травня 1947 року. Похована в Києві на Лук'янівському кладовищі (ділянка № 20, ряд № 1; автори надгробку — скульптор Іван Кавалерідзе, архітектор Р. П. Бикова; встановлений в 1971 році)[4].

Творчість

За 30 років сценічної діяльності зіграла у виставах:

Цікавий факт

По закінченні війни, коли влада не раз пригадувала Іванові Кавалеридзе перебування під німецькою окупацією, а київська кіностудія виселила його зі службової квартири. Майстра прихистила Любов Гаккебуш у своєму помешканні на Великій Житомирській, 17.[5]

Пам'ять
меморіальна дошка

В Києві на будинку № 17 по вулиці Великій Житомирській, де жила актриса в 1938–1947 роках в 1970 році встановлено меморіальну дошку (граніт, барельєф: скульптор І. П. Кавалерідзе, архітектор Р. П. Бикова).

Примітки
  1. Гаккебуш Любов… С. 339
  2. Там само.
  3. Кордюм А. В. Крізь кінооб'єктив часу. Спогади ветеранів українського кіно. К., «Мистецтво», 1970. — с. 74
  4. Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
  5. «Призначений злетіти вище: Івана Кавалерідзе позбавили головного покликання митця». «Український тиждень», 26 квітня, 2012, Юрій Шлапак

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.