Лупійчук Володимир Васильович
Володимир Васильович Лупійчук (22 грудня 1929, м. Волочиськ Хмельницької області, Україна — 27 квітня 2006, м. Тернопіль, похований у Волочиську) — український скульптор, різьбяр, громадсько-політичний діяч. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (1990). Заслужений майстер народної творчості України (2002). Батько Віктора Лупійчука.
| Володимир Васильович Лупійчук | ||
|---|---|---|
 | ||
| Народився |
22 грудня 1929 м. Волочиськ, Хмельницька область, Україна | |
| Помер |
27 квітня 2006 (76 років) Тернопіль, похований у Волочиську, Україна | |
| Поховання | Волочиськ | |
| Громадянство |
 УРСР →  Україна | |
| Національність | українець | |
| Діяльність | скульптор | |
| Відомий завдяки | скульптор, різьбяр, громадсько-політичний діяч | |
| Alma mater | Львівське художньо-ремісниче училище, Чернівецький будівельний технікум | |
| Діти | Віктор Лупійчук | |
| Нагороди |
| |
| Премії | Міжнародна премія імені Володимира Винниченка (1994) | |
Життєпис
Закінчив художньо-ремісниче училище за фахом альфрейщик-живописець (1948, м. Львів), будівельний технікум у м. Чернівці (1961).
Працював на будовах Тернополя (1948—1978), різьбярем у Львівському художньо-виробничому комбінаті (1978—1990).
Від 1991 — голова ініціативної групи відродження на Тернопільщині Українського козацтва, від 1992 — отаман Українського козацького товариства м. Тернопіль, від 1993 — крайовий отаман Коша Вільного козацького товариства Тернопільщини. Голова Ради Старійшин, член Ради козаків-засновників відродженого українського козацтва (від 1990), генерал-хорунжий.
Доробок
Скульптурою займався від 1961.
Твори зберігаються в музеях Тернопільщини, міст Львів, Київ, Канів, Бережани, Яготин та інших.
Фотографіями робіт Володимира Лупійчука проілюстровані «Поезії 1837—1861» Т. Шевченка у 2-х книгах (К., 1989).
Виставки
- Колективні
- м. Тернопіль (1961—1962, 1964, 1966—1967, 1970, 1972, 1973—1975, 1980, 1983—1984, 1986—1988, 1990, 1998—1999, 2000, 2002),
- м. Київ (1967, 1970, 1972—1973, 1975, 1982—1984, 1987—1988, 1999, 2000),
- м. Москва (1967, 1970, 1982, 1987; нині РФ),
- м. Слівен (1982; Болгарія).
- Персональні (понад 200)
Твори
- «Устим Кармалюк» (1967),
- «Дума запорожця» (1970),
- «Мати» (1972),
- «Брати-слов'яни» (1974),
- серія скульптурних робіт «Шевченкіана» (1978—1988)
- Пам'ятник Тарасові Шевченку в с. Курівці Зборівського району (1964) та інші.
Відзнаки
- Премія імені В. Винниченка (1994).
- Премія Фонду Тараса Шевченка (2001).
- Золота медаль республіканської виставки народної творчості (1967).
- Бронзова медаль всесоюзної виставки народної творчості (1967).
- Бронзова медаль республіканської виставки (1972).
- Нагороди міжнародної організації «Українське козацтво»:
- Орден ім. Д. Вишневецького (1999),
- орден «Козацька доблесть» 3 ступеня (2002),
- лицарські відзнаки-хрести за сприяння відродженню українського козацтва 1, 2, 3 ступенів та інші.
Джерела
- Гриб А., Дем'янова І. Лупійчук Володимир Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 405—406. — ISBN 966-528-199-2.
Література
- 2005 М. Моздира видав монографію «Володимир Лупійчук — співець українського козацтва».