Лусіано Фігероа

Народився 19 травня 1981 року в місті Росаріо. Розпочав свою кар'єру у клубі «Росаріо Сентраль», де складав дует нападу, разом з Сесаром Дельгадо. У 2003 році Фігероа забив у Клаусурі 17 голів і став найкращим бомбардиром першості[4], включаючи 5 голів в останньому матчі проти клубу «Бока Хуніорс», виграному «Росаріо» з рахунком 7:2[5] . За свої досягнення Фігероа і Дельгадо були куплені європейськими і американскими командами. Лусіано перейшов у англійський «Бірмінгем Сіті», який сплатив за трансфер аргентинця 2,5 млн фунтів[6].

Незабаром іспанська «Осасуна» повідомила, що Фігероа вже підписав контракт з ними, що позбавляло перехід в «Бірмінгем» законної сили[7]. В кінці серпня 2003 року комісія з вирішення спорів ФІФА прийняла тимчасове рішення на користь «Бірмінгема»[8], а пізніше, в жовтні, це рішення було остаточно затверджено[9]. Тим же літом Фігероа був близький до переходу в «Рейнджерс», але шотландський клуб незабаром відмовився від угоди[10].

Незважаючи на вдале завершення угоди, Фігероа довго не міг дебютувати в команді. Головний тренер «Бірмінгема», Стів Брюс, вважав, що Фігероа, який регулярно забивав за другу команду клубу, був недостатньо фізично розвинений, щоб грати в чемпіонаті Англії[11]. Пізніше, контракт Фігероа і «Бірмінгема» був розірваний за обопільною згодою[12]. Після цього він переїхав до Мексики, в клуб «Крус Асуль», де возз'єднався зі своїм партнером часів «Росаріо», Сесаром Дельгадо.

Фігероа повільно набирав форму в Мексиці, але потім став часто забивати і в останніх 7 матчах Клаусури-2004 9 разів вразив ворота суперників. В Апертурі-2004 він забив 10 голів у 14-ти матчах. Після цього, у листопаді 2004 року він перейшов у іспанський «Вільярреал», який сплатив за форварда 2,1 млн фунтів[13]. За «Вільярреал» Фігероа виступав регулярно, і допоміг клубу зайнятт 3-тє місце у чемпіонаті Іспанії і вийти в півфінал Ліги чемпіонів, забивши в першому матчі перший гол клубу у ворота «Евертона».

У січні 2006 року Фігероа, побоюючись браку ігрового часу, що могло перешкодити його участі на чемпіонаті світу 2006[14], повернувся на батьківщину, будучи орендованим «Рівер Плейтом». Початок в новому клубі вийшов хорошим — він забив 3 голи у перших 7 іграх Апертури, проте 5 березня 2006 року він отримав розрив хрестоподібних зв'язок, що завадило його подальшим виступам за «Рівер».

1 серпня 2006 року Фігероа перейшов у італійський клуб «Дженоа», який сплатив 13 млн доларів; контакт був підписаний на 4 роки[15]. Незважаючи на те, що Фігероа не відновився від травми, «Дженоа» прийняло рішення підписати контракт з футболістом, через те, що повне відновлення прийде до середини жовтня. Проте пізніше стало відомо, що операція пройшла невдало, і аргентинцеві потрібне нове хірургічне втручання. Через це Фігероа пропустив весь сезон[16].

Лусіано дебютував у складі «Дженоа» лише в наступному році, 28 жовтня 2007 року в матчі Серії А з «Фіорентиною»[17]. Через шість тижнів після дебюту, він забив свій перший м'яч за клуб, вразивши ворота «Сієни»; гра завершилася з рахунком 3:1 на користь «Дженоа»[18].

9 жовтня 2008 року Фігероа був відданий в оренду аргентинському клубу «Бока Хуніорс», що шукав заміну травмованому Мартіну Палермо, з пріоритетним правом викупу контракту футболіста за 1,2 млн фунтів[19]. Він дебютував у команді в матчі Південноамериканського кубка з клубом «ЛДУ Кіто». 23 листопада 2008 року Фігероа забив свій перший гол за клуб, вразивши ворота «Сан-Мартіна». Він забив ще кілька важливих голів і допоміг команді виграти Апертуру-2008. У червні 2009 року Фігероа повернувся в «Дженоа», оскільки «Бока» не захотіла купувати гравця. Фігероа залишив послання уболівальникам:

«Я йду з „Боки“ з сумом, мені дуже подобалося тут перебувати. Через те, що я пережив тут, я ніколи не повернуся в „Рівер“».

Після повернення Фігероа, головний тренер «Дженоа», Джанп'єро Гасперіні, не бачив гравця у складі своєї команди, а тому Лусіано індивідуально тренувався на полі «Джанлука Синьоріні», в очікуванні можливості переходу. Але через травми та дискваліфікації провідних гравців, Фігероа повернувся в склад, і в першій же грі зробив дубль у матчі Ліги Європи проти «Оденсе». Однак у наступних матчах, Фігероа частіше опинявся на лаві запасних, ніж виходив на поле[20]. 6 січня 2010 року Фігероа за обопільною згодою розірвав контракт з «Дженоа» і повернувся у «Росаріо Сентраль»[21], з яким підписав контракт на 2,5 роки[22].

Протягом 2012—2013 років захищав кольори еквадорського «Емелека».

8 лютого 2013 року Фігероа перейшов в грецький «Панатінаїкос», підписавши контракт на півроку з можливістю продовження договору на два роки[23], проте основним гнравцем у новій команді не став.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Джохор Дарул Тазім», за команду якого виступав протягом 2014—2015 років, вигравши в обох сезонах чемпіонат Малайзії, а також по разу Суперкубок країни та Лігу чемпіонів АФК.

2004 року захищав кольори олімпійської збірної Аргентини на Олімпійських іграх 2004 року в Афінах, вигравши золоту медаль. У складі цієї команди провів 5 матчів, забив 3 голи.

2004 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини.

У складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 2004 року у Перу, де разом з командою здобув «срібло», розіграшу Кубка конфедерацій 2005 року у Німеччині, де разом з командою здобув «срібло» і став одним із найкращих бомбардирів — лише бразилець Адріано забив більше за нього.

Протягом кар'єри у національній команді провів у формі головної команди країни 15 матчів, забивши 9 голів.