Луцьке гето

Луцьке гето (пол. getto w Łucku, нім. Ghetto Luzk) — єврейське гето на території України, створене 1941 року в Луцьку есесівцями після захоплення міста німецькою армією в ході операції «Барбаросса». Діяло з 11 грудня 1941 до 12 грудня 1942 р. Під час ліквідації гето у серпні, вересні, грудні 1942 року було знищено 25 658 євреїв.[1] Розстріли проводилися неподалік села Гірка Полонка.[2]

Луцьке гето
Ghetto Luzk
єврейське гето
1941 — 1942

Велика луцька синагога до її фактичного знищення у Другій світовій війні

Єврейські гето на карті довоєнної Польщі
(Луцьке — у правому нижньому кутку)
Країна  Третій Рейх
Місце розташування Луцьк,
Луцька округа,
Волинь-Поділля
Координати 50°27′00″ пн. ш. 25°12′03″ сх. д.
Луцьке гето
Положення на нинішній карті України

Передісторія

У міжвоєнну добу Луцьк перебував у складі довоєнної Польщі. За даними польського перепису 1931 р., євреї становили 48,5% різноманітного багатокультурного населення міста, що налічувало 35 550 жителів.[3][4] Унаслідок поділу Польщі між гітлерівською Німеччиною та Радянським Союзом на підставі таємного пакту Молотова — Ріббентропа західноукраїнські землі зайняла Червона Армія. Край зазнав радянізації в атмосфері терору.[5][6] Органи НКВС позакривали політичні, комунальні та культурні заклади і заарештували ватажків єврейських громад.[7] У червні 1940 р. органи держбезпеки викрили сіоністську організацію «Годронія» та ув'язнили її керівників. Польсько-єврейські сім'ї, які втекли в Луцьк із західної частини Польщі перед нацистським наступом, були зібрані та депортовані углиб СРСР[7] разом з ешелонами розкуркулених поляків-християн.[8] Близько 10 000 людей з Луцького повіту було відправлено «скотовозами» в Сибір чотирма хвилями депортацій у лютому, квітні та червні 1940 р.[9]

Коли 22 червня 1941 р. німецький вермахт вдерся на територію СРСР, багато молодих євреїв виїхали з Луцька разом з відступною Червоною Армією,[7] але спільно з ними вирушило дуже мало єврейських сімей.[10] Утікаючи в паніці, енкаведисти, у чиєму віданні була політична в'язниця, задумали запропонувати в'язням Луцької тюрми амністію, і вранці 23 червня 1941 р. наказали їм масово вийти з приміщення у двір.[11] Ворота замкнули, і всіх бранців скосили важкими кулеметами та гранатами, які кидали з тюремних вікон; 2000 людей загинули на місці.[12] Енкаведисти змусили невеличку групу вцілілих поховати тіла протягом двох наступних днів у п'ятьох братських могилах.[13] Загалом радянські органи держбезпеки перед своїм відходом убили близько 4 тис. бранців, серед яких поляки, євреї та українці.[14]

Історія

Луцьке гето створила німецька окупаційна влада в грудні 1941 р.[7] Там утримувалося під охороною 17-25 тис. єврейського населення з Луцька та навколишніх сіл. Огороджене колючим дротом, воно розташовувалося в центрі міста. Євреї жили в будинках. Їх використовували на важких фізичних роботах. Будь-які контакти із зовнішнім світом заборонялися під загрозою розстрілу. Новоутворений у гето юденрат докладав усіх зусиль, щоб нагодувати голодних та боротися з епідеміями.[7][15] Юденрат також організував єврейську поліцію гето.[16]

18 березня 1942 р. кілька сотень євреїв з луцького гето було спрямовано на примусові роботи з будівництва ставки А. Гітлера «Вервольф» під Вінницею. Під час першої німецької «акції» 19-20 червня 1942 р. у гето було розстріляно 2 000 душ. 19-23 серпня 1942 р. під час великої німецької операції за участю команд СД, німецької та української поліції більшість мешканців гето (15-16 тис. осіб, у т. ч. 5 тис. з районів) розстріляла місцева поліція та групи СС у с. Гнідава. Зберігся персональний список лише з 584 осіб. Після наступних обшуків та облав на території гето було виявлено у схованках ще 2 000 євреїв, яких розстріляли 3 вересня 1942 р. У жовтні 1942 р. групу з 500 єврейських теслярів і ремісників (серед них 50 швачок)[17] було переведено до нового табору примусових робіт, облаштованого в будівлі єврейської школи.[18]

Після ліквідації гето деякий час функціонував єврейський робітничий табір, розташований на території нинішнього Луцького педагогічного коледжу, що на проспекті Волі, 36. Одержавши звістку про ліквідацію табору, його робітники 12 грудня 1942 р. підняли повстання. Того ж дня німецькі айнзатцкоманди знищили 500 євреїв, переважно ремісників. Більшість євреїв загинула. Лише небагатьом вдалося вступити до партизанських загонів. Після німецької окупації у місті залишилось лише 150 євреїв.[2]

Див. також

Примітки
  1. Вшанували пам'ять тисяч євреїв, які загинули під час ліквідації луцького ґето
  2. Б. М. Зек. Луцьк у роки нацистської окупації (1941–1944 рр.)
  3. Центральний статистичний офіс Польщі, Drugi Powszechny Spis Ludności. Woj.wołyńskie, 1931. PDF file, 21.21 MB. Повний текст польського перепису 1931 р. для Волинського воєводства, стор. 59 (перейти у випадному меню). Wikimedia Commons.
  4. Wydarzenia 1931 roku. Historia-Polski.com. Wykaz miast RP z populacją żydowską powyżej 12 tysięcy. Łuck: 17.366 czyli 48% ludności.
  5. Bernd Wegner (1997). From peace to war: Germany, Soviet Russia, and the world, 1939–1941. Berghahn Books. p. 74. ISBN 1-57181-882-0.
  6. Marek Wierzbicki, Stosunki polsko-białoruskie pod okupacją sowiecką. Bialorus.pl (Warszawa), pp. 1/3. (пол.)
  7. Dr Pawel Goldstein, Lutsk (Luck) Ghetto. Geni.com. "In the spring of 1942 a group of young Jews attempted to escape from the ghetto to the forests, but most of them were caught and murdered by the Ukrainians. A few, however, managed to join the Soviet partisans and fought the Germans as part of the Kowpak units."
  8. Tadeusz Piotrowski (1998), Poland's Holocaust (Google Books). Jefferson: McFarland, pp. 17-18, 420. ISBN 0-7864-0371-3.
  9. Feliks Trusiewicz, Zbrodnie – Ludobójstwo dokonane na ludności polskiej w powiecie Łuck, woj. wołyńskie, w latach 1939–1944. (War crimes committed against Polish nationals in the Łuck county, 1939–44). Retrieved July 22, 2015.
  10. YIVO Encyclopedia of Jews in Eastern Europe, Lutsk. In the spring of 1942, a group of youths was killed trying to escape. Following the Soviet liberation of Łuck in February 1944, only about 150 Jews returned. By 1959, just 600 Jews were living in Lutsk. The fortified synagogue was turned into a movie theater and later into a sports hall. A residential area was constructed on the site of the Rabbinite and Karaite cemeteries.
  11. Berkhoff, Karel Cornelis (2004). Harvest of Despair. Harvard University Press via Google Books. с. 14. ISBN 0-674-02078-2. Процитовано 22 липня 2015.
  12. Władysław Siemaszko (22 червня 2011). Lato 1941 – polski dramat [Summer of 1941 – The Polish Drama] (PDF). IPN Bulletin (Інститут національної пам'яті) (Special Issue. On the 70th Anniversary of Prisoner Massacres): 8. Процитовано 5 August 2015.[недоступне посилання з листопадаа 2019] Document size 1.63 MB.
  13. Berkhoff 2004, p. 241.
  14. Piotrowski 1998, p. 17.
  15. Yad Vashem, Luck, town. On September 3, 1942 about 2,000 Jews who remained in the Luck ghetto were shot near the city. 2. On December 12, 1942 ca. 100 (500) Jewish craftsmen, the last surviving Jews in the work camp, were killed.
  16. Yad Vashem, Mass-murder of Łuck Jews at Gurka Polonka in August 1942 на YouTube Note: village Połonka (пол. Górka Połonka or its Połonka Little Hill Архівовано 20 липня 2008 у Wayback Machine. subdivision) is misspelled in the documentary, with testimony of eyewitness Shmuel Shilo. Retrieved July 24, 2015.
  17. Yad Vashem, testimony of Shmuel Shulman (Shmulik Shilo), Liquidation of the Jewish inmates of the Łuck labor camp in December 1942 на YouTube. Retrieved July 21, 2015.
  18. IZRUS (October 2011). The forgotten December. The fall of "masada" of Western Ukraine. The Berdichev Revival. Testimony of one of the few surviving participants in the revolt, Shmuel Shilo from Kibbutz Tseelim, is preserved in the Book of Memory of Lutsky Jews "Sefer Lutsk" (перекладено з івриту). Процитовано 21 липня 2015.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.