Четвертий поділ Польщі

Четвертий поділ Польщі — формулювання, вживане у польській історіографії та польській і російській публіцистиці на позначення поділу території польської держави після її падіння в 1939 році внаслідок дипломатичної та військової взаємодії між нацистською Німеччиною та Радянським Союзом[1][2] до і після початку Другої світової війни.

Поділ Польщі та Східної Європи на підставі пакту Молотова-Ріббентропа

Історія

Термін «IV поділ Польщі» вживали ще перед початком Другої світової війни радянські та німецькі дипломати:

«Не бачу для нас іншого виходу, ніж четвертий поділ Польщі.»
Володимир Потьомкін, заступник наркома закордонних справ СРСР, 4 жовтня 1938[3]

«Поляки почуваються впевненими в собі, бо вони розраховують на підтримку Франції та Англії і на матеріальну допомогу Росії, але вони помиляються. Так само, як Гітлер не вважав за можливе владнати питання Австрії та Чехословаччини без згоди Італії, так він і не мислить сьогодні про те, щоб залагодити польсько-німецький спір без Росії. Вже були три поділи Польщі; побачите четвертий!»
Карл-Генріх Боденшац, генерал Люфтваффе і близький соратник Германа Герінга, 6 травня 1939[4]

23 травня 1939 р. Адольф Гітлер на зустрічі вищого командного складу заявив, що завданням Німеччини буде ізоляція Польщі. 22 серпня 1939 р. перед верховним командуванням вермахту він чітко означив ціль — знищити Польщу: мова не про захоплення певної території чи нового кордону, а про знищення ворога. Сталін же хотів відвоювати втрачені в ході Жовтневого перевороту та громадянської війни території колишньої Російської імперії[5].

Безпосередньо перед початком Другої світової війни 23 серпня 1939 було підписано пакт Молотова-Ріббентропа, який послужив основою для взаємодії між Третім Райхом та СРСР після її початку.

1 вересня 1939 розпочалася агресія Третього Райху проти Польщі, 17 вересня — радянське вторгнення у Польщу. Агресори частину окупованої ними території Другої Речі Посполитої передали всупереч міжнародному праву іншим державам: Німеччина передала 21 листопада 1939 частину польської території, зайнятої вермахтом (Спиш і Орава) Словаччині[6], тоді як Радянський Союз частину польської території, зайнятої Червоною Армією (Вільнюс з округою), передав 10 жовтня 1939 Литві, що й передбачав Пакт про взаємодопомогу між СРСР і Литвою та про дислокацію Червоної Армії в Литві, укладений у Москві В'ячеславом Молотовим та Юозасом Урбшисом 10 жовтня 1939. На виконання його положень литовська армія вступила у Вільнюс у ніч проти 28 жовтня 1939, взявши місто під литовське управління (до 15 червня 1940, після чого воно було знову окуповане Червоною Армією[7]). Розпорядчі правові акти щодо території Другої Речі Посполитої, ухвалені всупереч ратифікованій Німеччиною та Росією Гаазькій конвенції IV (1907), були недійсними у світлі міжнародного права і не визнавалися як урядом Польщі у вигнанні, так і союзними Польщі державами, а також третіми (нейтральними) країнами упродовж усієї Другої світової війни. Вони порушували і цілу низку інших договорів: з боку Райху — Версальський договір у частині III, що описує кордони Німеччини, пакт Бріана — Келлоґа і Польсько-німецьку декларацію про незастосування сили від 26 січня 1934 та з боку СРСР — Ризький договір, Договір про ненапад між Польщею та Радянським Союзом від 1932 і Договір Ліги Націй.

Щодо подій після 17 вересня 1939 року — розділу польської держави між Райхом і Радами — союзні Польщі держави Велика Британія і Франція (які на напад Гітлера відреагували 3 вересня формальним оголошенням війни Німеччині[8] без будь-яких воєнних дій: т. зв. «дивна війна») обмежилися словесним осудом дій СРСР, відмовляючись визнати, що нібито «польська держава та її уряд фактично припинили своє існування»[9], як виправдовував напад Молотов[10].

Див. також

Примітки
  1. Так назвали німецько-радянське співробітництво в 1939 р. провідні польські та російські історики, дослідники польсько-російських відносин у виданій 2010 року за підтримки урядів Польщі та РФ публікації Польсько-російської групи зі складних питань Białe plamy - Czarne plamy. Sprawy trudne w relacjach polsko-rosyjskich (1918-2008)
  2. Białe plamy - Czarne plamy. Sprawy trudne w relacjach polsko-rosyjskich (1918-2008), Adam D. Rotfeld, Anatolij W. Torkunow (red.), Warszawa 2010, str. 219, 264
  3. A. Bregman "Najlepszy sojusznik Hitlera", Londyn 1981, s. 12, za Coulondre R. "De Stalin a Hitler", Paris 1950 s.165
  4. A. Szymański "Rozmowa z Bodenschatzem", "Wiadomość" nr 394 z 18.10.1953
  5. Natalja Siergiejewna Lebiediewa, Inwazja Armii Czerwonej, IV rozbiór Polski, w: Białe plamy - Czarne plamy. Sprawy trudne w relacjach polsko-rosyjskich (1918-2008), Adam D. Rotfeld, Anatolij W. Torkunow (red.), Warszawa 2010, s. 266.
  6. За так званим договором Ріббентроп-Чернак (посол Словацької Республіки в Берліні), укладеним 21 листопада 1939 р. у Берліні.
  7. Sławomir Dębski. Między Berlinem a Moskwą. Stosunki niemiecko-sowieckie 1939-1941, Warszawa 2007, wyd. II poprawione, Polski Instytut Spraw Międzynarodowych ISBN 978-83-89607-08-9 s.244.
  8. Це гарантували двосторонні угоди з Польщею (польсько-французький договір про гарантії від 1 грудня 1925 та Договір про англо-польський військовий альянс від 25 серпня 1939 р.).
  9. Jerzy Łojek, Agresja 17 września 1939, PAX, Warszawa 1990. Tekst noty rządu brytyjskiego (s. 192) i francuskiego (s. 193), omówienie (s. 120 - 123).
  10. Nota rządu ZSRR z 17.09.1939

Посилання

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.