Станіславське гето

Станіславське гето[1], також Станіславівське гето[2] (пол. getto w Stanisławowie, нім. Ghetto Stanislau) — єврейське гето на території України, створене 1941 року в Станіславі (до 1939 Станиславів, нині Івано-Франківськ) нацистським СС після захоплення міста німецькою армією в ході операції «Барбаросса».

Станіславське гетто
Ghetto Stanislau
єврейське гетто
1941 — 1943

Станіславська синагога «Темпель»

Єврейські гетто на карті довоєнної Польщі
(Станіславське — у правому нижньому кутку)
Країна  Третій Рейх
Місце розташування Станіслав,
Крайсгауптманшафт Станіслав
Координати 48°56′00″ пн. ш. 24°43′00″ сх. д.
Станіславське гетто
Положення на нинішній карті України
Німецьке взяття Станіслава 26 липня 1941 року під час операції «Барбаросса»

Історія

За даними польського перепису 1931 року, у Станиславівському повіті з 198 400 жителів було 26 996 євреїв.[3] Коли 2 липня 1941 р. у повіт на доручення нацистської Німеччини вступила угорська армія Горті, там налічувалося понад 50 тис. євреїв.[4] У самому ж Станіславі, станом на 1939 р., проживало близько 26,5 тис. євреїв. Їх масові розстріли почалися з офіційним переходом міста у німецьку зону окупації,[5] який стався 26 липня.[6] Того самого дня загін гестапо розпорядився створити у місті юденрат.[7] Його очолив Ізраель Зайбальд (Israel Seibald).[8]

1 серпня 1941 року тодішній Станіслав опинився у новоствореному дистрикті Галичина[9] — п'ятому дистрикті Генерального губернаторства.[8] Владу у місті перебрав на себе гауптштурмфюрер СС Ганс Крюгер, який утворив тут відокремлений підрозділ обласного управління поліції безпеки і СД.[a][6] 12 жовтня 1941 року під час так званої «кривавої неділі» есесівці з Зіпо і Орпо за співучасті Української допоміжної поліції розстріляли близько 10 000–12 000[8] євреїв над поспішно викопаними масовими могилами на єврейському цвинтарі. Д-р Тененбаум із юденрату забажав загинути разом з іншими євреями. Розмах різанини був безпрецедентним.[8] Для вцілілих 20 000 євреїв через два місяці було офіційно створено Станіславське гето, а 20 грудня 1941 року його було обнесено стінами. У лютому 1943 року гето було офіційно закрито з огляду на те, що в ньому більше не залишилося євреїв.[8]

Див. також

Примітки
  1. Соловка Л. Геноцид євреїв Станіслава в роки Другої світової війни // Вісник Прикарпатського університету. Історія. – 2008. – Вип. XIV. – С. 35-43.
  2. В Івано-Франківську презентували книгу «Станиславівські синагоги» — Радіо Свобода
  3. The 1931 GUS Census. District of Stanisławów. Kresy.co.uk. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 29 листопада 2014.
  4. Grzegorz Rąkowski (2007). Historia Stanisławowa. Przewodnik po Czarnohorze i Stanisławowie (пол.). Stanislawow.net. Процитовано 7 December 2014.
  5. Масовий розстріл євреїв у місті Станіслав
  6. Dieter Pohl. Hans Krueger and the Murder of the Jews in the Stanislawow Region (Galicia) (PDF file from Yad Vashem.org). с. 12/13, 17/18, 21. «It is impossible to determine what Krueger's exact responsibility was in connection with "Bloody Sunday" [massacre of 12 October 1941]. It is clear that a massacre of such proportions under German civil administration was virtually unprecedented.»
  7. Zofia Sochańska, Anna Mirkowska, Eugeniusz Riadczenko, Stanisławów (ob. Iwano-Frankiwsk). Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine. Muzeum Historii Żydów Polskich POLIN. Retrieved 29 November 2014.
  8. Andrea Löw, USHMM (10 червня 2013). Stanislawów (now Ivano-Frankivsk) (Internet Archive). United States Holocaust Memorial Museum. Архів оригіналу за 20 травня 2014. Процитовано 29 листопада 2014. «From The USHMM Encyclopedia of Camps and Ghettos, 1933–1945.»
  9. Paczkowski, Andrzej (2003). The Spring Will Be Ours: Poland and the Poles from Occupation to Freedom (Google Books). Translated by Jane Cave. Penn State Press. с. 54–. ISBN 0-271-02308-2.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.