Луцький Максим Георгійович

Лу́цький Макси́м Гео́ргійович (*4 червня 1976, Київ) — ректор Національного авіаційного університету (НАУ), народний депутат України 5 та 6 скликаннь, колишній Голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, колишній член Партії регіонів[1].

Максим Георгійович Луцький
Ректор Національного авіаційного університету
10 лютого 2021
Голова Солом'янської районної в м. Києві адміністрації
9 березня 201324 лютого 2014
Голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти
17 листопада 201112 грудня 2012
Радник Прем'єр-міністра України (на громадських засадах)
17 листопада 201128 березня 2012
Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти

Заступник Міністра освіти і науки України

15 червня 200713 квітня 2010
26 листопада 2007 — 18 січня 2008
Особові дані
Ім'я Максим Георгійович Луцький
Народився 4 червня 1976(1976-06-04)
Місце народження Київ
Партійність Безпартійний
раніше Партія Регіонів
Одружен./Заміжня з Савицька Олена Володимирівна
Діти сини Віталій та Дмитро
Вища освіта Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»
Нагороди
Почесна грамота Верховної Ради України

Нагрудний знак «Відмінник освіти України» Нагрудний знак «А. С. Макаренко»

Нагрудний знак «Петро Могила»

Орден «За заслуги» III ступеня

Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
5-го скликання
«Батьківщина» 25 травня 2006 12 вересня 2006
Народний депутат України
6-го скликання
Партія Регіонів 22 березня 2010 12 грудня 2012

Родина і дитинство

Народився в сім'ї науковців. Батько Георгій Михайлович — професор КПІ, мати Неллі Митрофанівна — науковий співробітник Інституту кібернетики НАН України.

Після восьмого класу перейшов до професійної школи № 79 (сучасний Ліцей інформаційних технологій).

Освіта та кар'єра

1992—1997 — навчався у КПІ за спеціальністю «Комп'ютерні та інтелектуальні системи та мережі».

На початку 90-х років почав займатись підприємницькою діяльністю. На третьому курсі виграв конкурс від Асоціації технічних університетів світу, поїхавши на стажування до Німеччини. Згодом повернувся до України, де мав дружину.

1998 - вступив до аспірантури КПІ, 2004— отримав ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю «Автоматизовані системи управління та прогресивні інформаційні технології».

2002—2004 — директор підрозділу «Сервісний центр», 2004—2006 — проректор з корпоративного управління Національного авіаційного університету.

У 2007 році отримав звання доцента по кафедрі менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємств Національного авіаційного університету.

З листопада 2007 по січень 2008 заступник Міністра освіти і науки України.

З 2008 року — проректор з міжнародних зв'язків в Національному авіаційному університеті, а дещо пізніше — перший проректор НАУ.

У липні 2012 року захистив дисертаційну роботу та здобув науковий ступінь доктора технічних наук за спеціальністю «Математичне та програмне забезпечення обчислювальних машин і систем».

У 2013 році отримав вчене звання професора по кафедрі безпеки інформаційних технологій Національного авіаційного університету.

З 2017 по 2018 рр. завідувач кафедри комп'ютерних інформаційних системи і технологій ПАТ "Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом».

З липня 2018 по вересень 2019 в.о.завідувача кафедри гуманітарних дисциплін, з вересня 2019 по березень 2020 проректор з науково-педагогічної роботи та питань соціально-економічного розвитку, з березня 2020 по лютий 2021 проректор з наукової роботи та міжнародних зв'язків Національної Академії керівних кадрів культури і мистецтв.

Автор понад 100 наукових та науково-методичних праць.

28 січня 2021 року переміг на виборах ректора Національного авіаційного університету, маючи 63,9 % голосів[2].

У серпні 2021 року став почесним професором Національного аерокосмічного університету ім. Жуковського[3]

У липні 2021 року ініціював оновлення класифікатору МЕРТ авіаційними професіями[4] Йдеться про запровадження

нових професій, пов'язаних з експлуатацією безпілотних повітряних суден.[5]

  • дистанційного пілота БПС;
  • дистанційного командира БПС;
  • дистанційного пілота-випробувача БПС;
  • дистанційного пілота-інструктора БПС.

Політика

2005 — брав участь у довиборах до Київради за мажоритарною системою.

2006 — обраний народним депутатом ВРУ V скл. З липня 2006 по листопад 2007 член Комітету, голова підкомітету з питань фахової освіти Комітету ВРУ і голова Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації.

У 2010 р. обраний народним депутатом ВРУ VI скл. В 2011 р. — Головою Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти. За його ініціативи подано 32 законопроєкти та внесено 10 поправок[6].

У квітні 2012 року призначений радником Прем'єр-міністра України з питань освіти, наукової діяльності та інновацій.

З 9 березня 2013 року[7] по 24 лютого 2014 року[8] Голова Солом'янської районної в Києві державної адміністрації[9].

Засновник «Соціальної ініціативи Максима Луцького».

Скандали

У 1990-х Луцького було засуджено за ч. 3 ст. 213 ККУ — «придбання з метою збуту майна, добутого злочинним шляхом»[10][11].

2009  року Луцький заявив про два замахи на нього, в обох випадках жодна з п'яти куль, які потрапили у лобове скло автівки, не зачепили ані водія, ні Луцького. При цьому салон авто також двічі залишився непошкодженим. За висновками експертів, постріли було зроблено зсередини авто, а замах було інсценовано[12][13]. 14 квітня 2014 року прокуратура міста Києва відкрила кримінальне провадження проти Луцького та слідчого щодо фальсифікації матеріали справи[14].

Максима Луцького підозрюють у банкрутстві та виведення грошей вкладників «Терра Банку»[11][15]

Після скандалу з отриманням ляпасу Дмитром Табачником від студентки Києво-Могилянської Академії Дарини Степаненко, Луцький вимагав «вирішити кадрове питання щодо керівництва академії»[16].

Парламентські вибори 2012 року

Ще до початку виборчої кампанії, наприкінці грудня 2011 року громадянським рухом «Спільна справа» був запідозрений у прямому підкупі виборців Солом'янського району м. Києва шляхом поширення безкоштовних ліків, на упаковці яких було розміщене фото Максима Луцького та напис «Безкоштовно від Максима Луцького»[17][18] та роздачі пляшок шампанського[19], шоколадок зі своїми зображенням[20] і продуктових наборів від його імені для пенсіонерів та ветеранів[21]. Після розголосу цього факту у пресі Максим Луцький заявив, що не вважає це підкупом виборців, самі ліки, які були отримані від «Червоного Хреста», були призначені для поліклінік, а для уникнення маніпуляцій із ліками на них були розміщені наліпки співробітниками організації «Солом'янці — ефективну владу», засновником якої є сам Луцький, спільно з «Червоним хрестом»[22]. Представники Червоного хреста запевнили, що цих наліпок не розміщували, а вони були на упаковках, коли прийшли від виробника. Компанія-виробник також відхрестилась від цього[23]. Також Максим Луцький пообіцяв забрати свої фото з продукції[24].

У вересні 2012 року в ході журналістських розслідувань стало відомо, що працівникам та студентам Національного авіаційного університету наказано змінити місце голосування на виборчий округ Максима Луцького у Солом'янському районі Києва та проголосувати за нього, погрожуючи звільненням. Така сама ситуація і у Кіровоградській льотній академії[25][26]. На середину вересня 2012 року, за даними реєстру виборців було, близько 600 осіб, що перевелися до виборчого округу № 222[27], за 9 днів — понад 1200 осіб[28].

У вересні 2012 року перед парламентськими виборами школах та дитсадках Солом'янського району Києва розміщувалася агітація від імені Луцького, а під час екскурсії до Музею авіації дітям дитсадків з цього ж району роздавали значки зі згадкою про нього[29].

Під час передвиборчої кампанії 11 вересня Луцький повідомив, що в спеціальних наметах його люди «викупатимуть у мешканців агітаційну продукцію, яку вони вважають брудною чи небажаною».[30][31] Парламентські вибори 2012 року Максим Георгійович програв з результатом 20.94 %, посівши третє місце в списку після Рени Назарової (25.88 %) та Дмитра Андрієвського (33.87 %).

Парламентські вибори 2019 року

На позачергових парламентських виборах 2019 року Луцький бере участь як кандидат по 222-му округу від партії ОПЗЖ[32]. Проти кандидата поширювали листівки активісти «Відсічі» у межах кампанії «Червоні лінії»[33].

Державні нагороди

Особисте життя та хобі

  • Одружений, виховує двох синів.
  • Луцький є кумом та соратником скандально відомого політика й державного діяча Дмитра Табачника[18].

Публікації в ЗМІ

Примітки

  1. Максим Луцький: А хто не був у тій Партії регіонів? Всі у ній були…. glavcom.ua (укр.). Процитовано 5 травня 2021.
  2. На виборах ректора НАУ переміг Максим Луцький із результатом 63,9% голосів. nau.edu.ua. Процитовано 10 лютого 2021.
  3. Ректор НАУ отримав звання почесного професора Національного аерокосмічного університету імені Жуковського «Харківський авіаційний інститут». nau.edu.ua. Процитовано 6 вересня 2021.
  4. НАУ ініціює впровадження нових професій в цивільній авіації. nau.edu.ua. Процитовано 23 вересня 2021.
  5. Пілоти безпілотників: ректор НАУ ініціював оновлення класифікатору МЕРТ авіаційними професіями — DSnews.ua. www.dsnews.ua (укр.). 21 вересня 2021. Процитовано 23 вересня 2021.
  6. Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Процитовано 19 липня 2021.
  7. РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №106/2013-рп. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 10 лютого 2021.
  8. Свободівці переконали голову Солом’янської РДА піти у відставку. Українська правда (укр.). Процитовано 10 лютого 2021.
  9. Максим Луцький, голова Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації, зустрівся з батьками дітей-інвалідів та привітав маленьких солом’янців з Новим роком. www.solor.gov.ua. Процитовано 10 лютого 2021.
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 2 вересня 2019.
  11. Как кум Табачника, которого связывают с банкротством "Терра Банка", стал ректором украинского ВУЗа. Апостроф (рос.). Процитовано 8 вересня 2021.
  12. «Знайомтеся, кум Табачника»
  13. У суд передано справу про замах на проректора НАУ. ukranews.com. Процитовано 5 травня 2021.
  14. Карнавал безправ’я: історія проректора – бранця СІЗО. Українська правда (укр.). Процитовано 8 вересня 2021.
  15. Новий ректор НАУ Максим Луцький підозрюється у крадіжці грошей з "Терра Банку" - ЗМІ. www.unian.ua (укр.). Процитовано 8 вересня 2021.
  16. Кум Табачника вимагає за ляпас «голову» президента «Могилянки»
  17. Громадські активісти піймали «регіонала» на підкупі виборців
  18. Кум Табачника роздає киянам ліки зі своєю «бігмордою». Українська правда. 27.12.2011.
  19. Кум Табачника продовжує агітацію: тепер шампанським. ФОТО.
  20. Ткач М. Довгий рис і луцькі кекси — нова дієта для пенсіонерів. Українська правда. Блоги. 01.02.2012.
  21. Регіонали підкупляють пенсіонерів перевіреним способом Черновецького. Українська правда. Київ. 28.12.2011.
  22. «Регіонал» каже, що його портрет на ліки для киян ліпив Червоний хрест. Українська правда. 29.12.2011.
  23. «Регіонал» підкупляв киян гуманітаркою «Червоного Хреста»? Українська правда. Київ.. 02.02.2012.
  24. Кум Табачника пообіцяв, що більше не роздаватиме киянам продукцію зі своїм фото
  25. Аврамчук К. Відкріпний для Луцького. Українська правда. 14.09.2012.
  26. Артем Шевченко. Політичний туризм Максима Луцького. Українська правда. Блоги. 21.09.2012.
  27. Округи Мельника і Луцького приростають «охочими» проголосувати. Українська правда. 12.09.2012.
  28. Округ Луцького лишається лідером за кількістю «відкріпників». Українська правда. 21.09.2012.
  29. Луцький вже «вішає» дітям значки і плакати з собою. Українська правда. 21.09.2012.
  30. Максим Луцкий намерен очистить Соломенку в Киеве от «политической грязи» — УНН (рос.)
  31. Регіонал Максим Луцький змінив партію? Архівовано 12 листопада 2012 у Wayback Machine. — КорреспонденТ.net
  32. «Опозиційна платформа — За життя» не взяла у виборчий список брата Медведчука. Радіо Свобода. 12.07.2019
  33. . Відсіч. 17.07.2019
  34. Національний авіаційний університет видаватиме подвійні міжнародні дипломи – Depo.ua. www.depo.ua (укр.). Процитовано 5 травня 2021.
  35. Данілова, Ельвіра (15 квітня 2020). Концепція системного підходу до управління економічною безпекою підприємства. European Scientific Platform. ISBN 978-617-7901-02-9.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.