Опозиційна платформа — За життя

На парламентських виборах 2002 року брала участь у блоці Народний рух України за єдність. За багатомандатним округом було зареєстровано список з 104 кандидатів, в одномандатних округах було зареєстровано 101 кандидата. Блок отримав 41 тис. 730 голосів (0,16 %), посівши 24-те місце серед 33 учасників.

У жовтні 2004 головою партії обрано Степана Гавриша.

На парламентських виборах 2006 року партія брала участь у складі «Опозиційного блоку „Не так!“», маючи 3 % загального списку. На виборах до парламенту у першій десятці списку блоку партію «Центр» представляв Гавриш (№ 7). Блок одержав 257 тис. 106 голосів (1,01 %), посівши 11-те місце серед 45 учасників.

2007 — Гавриш склав з себе обов'язки голови партії; в.о. голови став його заступник, колишній лідер партії Віктор Головко.

На парламентських виборах 2007 р. партія брала участь у складі виборчого блоку політичних партій «КУЧМА». Блок набрав 23 тис. 676 голосів (0,10 %), посівши 18-те місце серед 20 учасників.

У липні 2016 партію було перейменовано у «За життя» і лідером обрано Вадима Рабіновича. У кінці липня 2018 року з партією об'єдналася ГО олігарха та кума Володимира Путіна Віктора Медведчука — «Український вибір».[4]

Після цього, у вересні 2018 року, один з її керівників Євгеній Мураєв покидає партію[5] та згодом створює власний політичний проект «Наші»[6].

Восени 2018 року партію перейменовано на «Опозиційна платформа — За життя». Партією керують Вадим Рабінович та Юрій Бойко. В листопаді 2018 року останнього разом з Сергієм Льовочкіним виключили з «Опозиційного блоку» через «співпрацю із владою» та союз із Вадимом Рабіновичем.[7]

Віктор Медведчук — голова політради, співголова партії.

Вадим Рабінович — співголова.

Сергій Льовочкін — голова виконкому.

Юрій Бойко — співголова.

На думку деяких оглядачів, партія більше належить до соціал-консерватизму.[10]

Проросійський вектор партії

Партія пропагує проросійську позицію, її очільники Вадим Рабінович та Євген Мураєв називають російсько-українську війну «громадянською», вбачають «утиски російськомовних» та «незгодних з політикою Києва». Головною платформою для провадження своєї політики є канали NewsOne, 112 Україна, Rabinovich TV та ZIK та їхні інтернет-ресурси.[11] На рівних з такими одіозними проросійськими публічними особами, як Ігор Гужва та Олесь Бузина, партії «Родіна», «Відродження», «Опозиційний блок» та Партія Шарія.

30 листопада 2017 року один з керівників партії Мураєв[12] назвав Революцію гідності «державним переворотом»,[13] що викликало скандал та пікетування каналу NewsOne з вимогою вибачитись за зневагу до Майдану та припинити промосковські випади у передачах News One.[14]

Український філософ і публіцист Петро Кралюк пише про Мураєва:

Реваншист, який хоче з проросійськими силами повернутися до влади в Україні. І з такою метою створювався телеканал NewsOne.[15]

У лютому 2019 року представники «Національного корпусу» розгромили низку сітілайтів у Харкові з рекламою проросійських кандидатів і партій, зокрема, і «Опозиційної платформи — За життя»[16].

• Христенко Федір Володимирович
• Солод Юрій Васильович
• Гнатенко Валерій Сергійович
• Мороз Володимир Вікторович
• Пономарьов Олександр Сергійович
• Лукашев Олександр Анатолійович
• Бойко Юрій Анатолійович
• Рабінович Вадим Зіновійович
• Медведчук Віктор Володимирович
• Королевська Наталія Юріївна
• Льовочкін Сергій Володимирович
• Німченко Василь Іванович
• Шуфрич Нестор Іванович
• Ларін Сергій Миколайович
• Дунаєв Сергій Володимирович
• Козак Тарас Романович
• Столар Вадим Михайлович
• Іоффе Юлій Якович
• Папієв Михайло Миколайович
• Абрамович Ігор Олександрович
• Ісаєнко Дмитро Валерійович
• Скорик Микола Леонідович
• Суркіс Григорій Михайлович
• Кісільов Ігор Петрович
• Загородній Юрій Іванович
• Бурміч Анатолій Петрович
• Льовочкіна Юлія Володимирівна
• Колтунович Олександр Сергійович
• Мамка Григорій Миколайович
• Кальцев Володимир Федорович
• Павленко Юрій Олексійович
• Приходько Наталія Ігорівна
• Чорний Віктор Іванович
• Борт Віталій Петрович
• Макаренко Михайло Васильович
• Волошин Олег Анатолійович
• Плачкова Тетяна Михайлівна
• Пузанов Олександр Геннадійович
• Мамоян Суто Чолоєвич
• Кива Ілля Володимирович
• Кузьмін Ренат Равелійович
• Качний Олександр Сталіноленович
• Славицька Антоніна Керимівна

У 2019 році партія отримала більше 116 мійльонів гривень внесків, а витрати склали майже 114 мільйонів.[17][18]

Офіційні витрати на виборчу кампанію склали 58,5 млн грн,[19] з яких 80 % пішли на телевізійну рекламу, майже половина з яких — на телеканал Інтер.[20]

Згідно декларацій, партію «Опозиційна платформа — За життя» фінансує найбільша кількість олігархів.[21][22] Відомо також, що партія приховала свої витрати на рекламу в соцмережах під час передвиборчої кампанії.[20]

У 2018 році було відкрито кримінальне провадження[23] через те, що партію фінансували фіктивні фірми.[24]

Один з власників партії Віктор Медведчук не задекларував яхту вартістю $200 млн, близько 23 гектарів узбережжя в Болгарії та десятки об'єктів нерухомості в Україні, якими володіє його родина, та відомості про які, були відсутні в обов'яковій декларації за 2019 рік.[25]

Голова виконкому партії Сергій Льовочкін разом із своєю сестрою[26] є власниками більш, ніж 50 офшорних компаній.[27]

У 2019 році партія задекларувала[28] центральний офіс, площею 5 метрів квадратних із трьома працівниками та 76 мільйонами гривень донорських внесків.[29]

Під час голосування 30 квітня 2020 року за звернення Верховної Ради до міжнародної спільноти щодо посилення тиску на Росію, ОПЗЖ була єдиною[30] фракцією парламенту, що не голосувала.

11 березня 2020 народні депутати від ОПЗЖ відвідали засідання Держдуми РФ. Це був перший офіційний візит народних депутатів України до Державної думи Росії з початку військової агресії Росії у 2014 році.[31]

Нардеп від Опозиційної платформ Олег Волошин збрехав у своєму Facebook-дописі буцімто французька депутатка Валері Фор-Мунтян запропонувала залучити сепаратистів «для кращої динаміки мирного процесу за столом переговорів».[32] Сама Фор-Мунтян обурилися такою заявою і спростувала слова Волошина.[33]

Журналісти програми «Наші гроші з Денисом Бігусом» встановили у липні 2020 року, що народний депутат з ОПЗЖ Ілля Кива отримав дохід 1,2 мільйона за попередній рік від здачі в оренду жомової ями в якій зберігають відходи від виробництва цукру. Втім, вона заросла бур'янами[34].

Народний депутат від «Опозиційною платформи — За життя», глава парламентського комітету з питань свободи слова Нестор Шуфрич став власником 60 % акцій телеканалу «Перший незалежний». Його створили колишні співробітники підсанкційних каналів, яких пов'язують з однопартійцями Шуфрича — Тарасом Козаком та Віктором Медведчуком.[35]

• Сайт партії
• Фінансові звіти партії