Луців Володимир Гаврилович

За німецької окупації у 1944 забирають хлопцем до Німеччини, де закінчив українську гімназію та вступив до Капелі бандуристів ім. М. Леонтовича під керівництвом Григорія Назаренка у м. Ґосляр. У майстерні братів Гончаренків отримує свою «нерозлучницю»-бандуру, ставши наймолодшим учасником капели (1947). 1948 року виїжджає до Лондона. Брав приватні лекції вокалу (Брадфорд). Навчався у коледжі святої Трійці (Лондон). Після двох років навчання переїжджає до Риму, де успішно склавши екзамени в 1957, став студентом престижної консерваторії Святої Цецилії. Під час навчання багато концертував по європейських країнах.

З 1958 року проживав у Лондоні. Працював у відділі українського радіо, гастролював як співак під сценічним псевдонімом Тіно Вальді та здобував перші премії на міжнародних конкурсах. Серед нагород: Почесна грамота Відділення Світового Конгресу Вільних Українців, Міжнародна премія імені Володимира Винниченка. Перемога на Міжнародному пісенному фестивалі в Кнокке (Бельгія, 1961) принесла світове визнання.

Організатор численних міжнародних турне для великих хорів, танцювальних колективів та окремих виконавців упродовж десятиліть за маршрутом від Європи до Америки й навпаки. Зокрема, для хору «Думка» з США у Європу (1985), Візантійського хору з Голландії в Україну (1990), гастролей ансамблю пісні й танцю МВС України у США (1995), хору «Голоси Рідженсі» з Англії в Україну (2007).

Видав автобіографічну книгу «Від Бистриці до Темзи» (1999).

У 1986 році — координатор і відповідальний за музичну підготовку відзначень у Римі 400-річчя єднання Київської митрополії з Апостольським Престолом; у 1986-87 роках — очолював мистецьку комісію підготовчого комітету із святкування 1000-ліття Хрещення Русі-України; у 90-х роках за дорученням Проводу УГКЦ — організатор концертних програм до 100-ліття з дня народження Патріарха Йосифа Сліпого та повернення Блаженнішого Кардинала Любачівського до Львова.

Заснував благодійний культурно-мистецький фонд ім. В. Луціва в Надвірній (2002), який опікується талановитою молоддю Прикарпаття. Фонд заохочує і відзначає талановиту молодь у номінаціях «митець», «науковець», «Громадський діяч» та вручає грошові винагороди переможцям.

На запрошення товариства «Просвіта» 19 травня 2008 року Володимир Луців відвідав місто Кременець. 25 травня побував у Надвірній, де представлено нових кандидатів на іменну премію фонду Володимира Луціва.

• Лауреат премії імені Володимира Винниченка (Київ, 1993).
• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2001) за вагомий особистий внесок у піднесення міжнародного авторитету України, зміцнення співробітництва і дружніх зв'язків з історичною Батьківщиною та з нагоди 10-ї річниці незалежності України[1].
• Орден «За заслуги» ІІ ступеня (17 січня 2008) За вагомий особистий внесок у популяризацію історичних та сучасних надбань України у світі, формування її позитивного міжнародного іміджу та з нагоди Дня Соборності України[2].

• Луців Володимир Гаврилович // Українська музична енциклопедія. Т. 3: [Л – М] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — С. 207.
• В. Луців — символ єднання українців на тлі культури і духовності
• Людина завжди має бути готовою взяти ініціативу у свої руки^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Володимир Луців: «Щоб мене не представляли московським співаком, взяв італійський псевдонім Тіно Вальді»
• Singer reflects on a wonderful vocation that began at Salts Mill (англ.)

• Гамкало І. Д. Луців Володимир Гаврилович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Дутчак В. Г. Співак-бандурист Володимир Луців / В. Дутчак // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. — Івано-Франківськ: Плай, 2002. — Вип. ІV. — С. 37—46.
• Дутчак В. Г. Виконавська творчість Володимира Луціва в контексті бандурного мистецтва другої половини ХХ ст. / В. Дутчак // Культура і сучасність: альманах. — К. : КАКККіМ, 2004. — № 1. — С. 78-84.
• Дутчак В. Г. Бандурист світової слави Володимир Луців / В. Дутчак // Народна творчість та етнографія. — 2002. — № 4. — С. 100—104.
• Дутчак В. Г. Листи до Володимира Луціва — реалії мистецтва бандуристів українського зарубіжжя / В. Дутчак // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. — Івано-Франківськ: Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника, 2010. — Вип. 19-20. — С. 289—296.
• Дутчак В. Г. Науково-публіцистичний доробок та епістолярій Володимира Луціва в контексті досліджень мистецтва українського зарубіжжя / В. Дутчак // Студії мистецтвознавчі. Театр. Музика. Кіно. — К. : Вид-во ІМФЕ, 2010. — Ч. 1 (29). — С. 88—94.
• Дутчак В. Г. Бандурне мистецтво у Великій Британії другої половини ХХ — початку ХХІ ст.: персоналії і колективи / В. Дутчак // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Історичні науки / Нац. ун-т «Острозька академія», Укр. іст. т-во ; [відп. ред. І. Пасічник, Л. Винар]. — Острог: Вид-во Нац. ун-ту «Острозька академія», 2013. — Вип. 21. — С. 39—45.
• Дутчак В. Г. Бандурне мистецтво українського зарубіжжя ХХ — початку ХХІ століття: монографія / Віолетта Дутчак. — Івано-Франківськ: Фоліант, 2013. — 488 с. + 68 іл.
• Кавка М. Амабасадор української музики (Про В. Луціва) г. «Шлях перемоги» 28 вересня, 1986.
• нн. Володимир Луців // Бандура № 7-8, 1984
• МДЧ Володимир Луців // Бандура № 43-44, 1993
• Лукасевич В. Інтерв'ю з бандуристом Володимиром Луцівом // Бандура № 3-36, 1991
• Мудрий С. Від Бистриці до Темзи // Бандура № 71/72, 2000
• Євтушенко Олександр. Заслужений посол української культури // Україна молода за 11 липня 2009.— С. 9.
• Мішалов В. Ю. Харківська бандура — Культурологічно-мистецькі аспекти ґенези і розвитку виконавства на українському народному інструменті — (Серія Слобожанський світ). — Харків-Торонто, 2013. — 368 с.