Надвірна

Щодо назви міста, то Р. Гандзюк вважає, що вона вказує на існування якогось двору, поза яким виникло поселення, однак на думку вченого це не міг бути Пнівський замок, який знаходився занадто далеко (за 2 км), а існувала інша фортифікаційна споруда, руїни якої збереглися в міському парку. Швидше за все це був форпост, де знаходили притулок навколишні мешканці під час ворожих нападів. Дослідник також не вважає засновниками міста ні рід Куропатвів, ні рід Потоцьких.

Руїни цитаделі в міському парку м. Надвірна

Пнівський замок

Надвірнянська ратуша

Пам'ятник Т. Г. Шевченку

Пам'ятник 100-річчя надвірнянській нафті в м. Надвірна (місцева назва «Фантомас»)

Існує гіпотеза, що назва міста пішла від назви р. Ворона, котра починається неподалік Надвірної (місто над Вороною).

Львівський історик Петро Сіреджук відстоює версію, згідно з якою виникнення міста слід пов'язувати з наданням в 1554 р. Делятину міського статусу. Магнат Куропатва на межі свого маєтку з делятинським збудував митницю, пізніше тут з'явилося поселення, яке називалося Краснодвір. Статус містечка поселенню було надано між 1564 і 1578 роками.

Однак, автори «Географічного словника королівства Польського» вважають, що Надвірна отримала назву від поселення челяді, яке утворилося за мурами замку:[2]

	"…Nazwisko Nadworna pochodzi od licznej służby nadwornej możnych Potockich, która w zamku, nie mająс miejsca, około tego w pryrządzonych domach została osadzona, z których poźniej miasteczko powstało…"
— Назва Надвірна походить від численної прислуги магнатів Потоцьких, котра, не маючи місця для проживання в замку, осіла коло нього, з чого пізніше постало містечко.

Місто розташоване на правому березі річки Бистриці Надвірнянської, що у передгір'ї Українських Карпат. Його розділяє на дві частини річка Стримба, притока Ворони. На лівому березі Бистриці височіють дві гори — Городище і Скала або Потоки.

На північному сході від Надвірної розташовані села Назавизів, Перерісль, на південному сході — Верхній Майдан, Красна, на півдні — Стримба і Лоїва, на заході — селище Битків, на північному заході — село Молодків, на півночі — Гвізд, на південному заході — Пнів, Пасічна.

Перші поселенці на теренах Надвірної з'явилися у ІІ тис. до н. е. За містом, на східному пагорбі, виявлено поселення бронзової доби, яке було зруйноване під час будівництва Пнівського замку. Через відсутність джерел не можна точно визначити які саме племена жили на цій території.

На території міста залишки укріпленого валами городища Х — ХІІІ ст. Городище розташоване на північно-західній околиці Надвірної на високому відрозі гори Городище (597 м) на лівому березі Бистриці.

Вважається, що виникнення міста пов'язане із Пнівським замком. Наприкінці XV ст. пнівським маєтком володів шляхетський рід Куропатвів.

Уперше згадується місто 1589 року в протестації, яку подав до суду М. Куропатва. В документі йдеться про напад татар на Галичину, внаслідок якого було знищено право власності автора протестації на села Пнів, Битків, містечко Надвірна.

В останні роки історикам вдалося розшукати архівні документи, у яких Надвірна згадується ще у 1578 році, хоча ці дані ще потребують детальної перевірки.

1591 року Надвірній було надане Магдебурзьке право і вона отримала статус міста.

Ще з часів Галицько-Волинського князівства через Надвірну пролягав торговий шлях. Тут була створена митниця. Родовий герб Куропатвів являв собою щит на блакитному тлі з підковою, повернутою кінцями вгору, всередні якої містився хрест. Над щитом на короні, розташованій над лицарським шоломом з опущеним забралом було зображено яструба з піднятими до польоту крильми, поверненим вправо відносно щита. Починаючи з XVI ст., герб Куропатвів використовували і як герб Надвірної.

У серпні 1589 р. татарські орди несподівано напали на Прикарпаття. В згадуваній протестації М. Куропатви не сказано чи було зруйновано м. Надвірну, однак в проміжку між 1589—1595 р.р. місто в архівних документах не згадується. Можливо воно було спалене. В 1596 р. місто було відбудоване. Очевидно руйнувань зазнає і надвірнянська оборонна споруда. Вона була зведена з великих нетесаних брил річкового каменю та вапняку. Товщина стін 1,2 м. Ширина замку 35 м, довжина 98 м. Однак, цитадель була споруджена на невеликому підвищенні. Можливо, після 1589 р. Куропатви вирішили побудувати надійнішу оборонну споруду — Пнівський замок.

Пнівська цитадель вважалася наймогутнішою оборонною спорудою на Прикарпатті. П'ятикутна споруда мала 7 веж. До замку в'їздили перекинутим через рів підйомним мостом. Залишки фундаментів свідчать, що посеред двору знаходився будинок Куропатвів.

У 1621 р. на Покутті діяв опришківський загін Гриня Кардаша. Вони зробили підкоп і непомітно проникнули у твердиню. Александра Куропатву було поранено. Опришки винесли зі сховища більшу частину золота і грошей. Після нападу Куропатви ще дужче укріпили замок, який до XVII ст. був наймогутнішою твердинею Галичини.

У травні 1648 р. на Прикарпатті почався рух непокори польській шляхті. Миколай Куропатва очолив загін, що боровся з повсталими. Восени 1648 р. військо Семена Височана підійшло до Пнівського замку. Вони два тижні облягали його. Замок не вдалося здобути, але твердині було завдано значної шкоди. За деякими даними повсталі таки здобули його. Після цього С. Височан пішов на з'єднання з Богданом Хмельницьким до Львова.

В 1601 р. міщани побудували ратушу, у якій розмістилася адміністрація. У місті було запроваджено 2 колегії: лаву і раду, які складалися з виборних урядників, що виконували адміністративно-судові функції. Війта призначав власник міста.

У XVII ст. Надвірна стала важливим господарським осередком і значним ремісницьким центром. Спочатку великого розвитку набули будівельні професії (потрібно було відбудовувати місто від частих татарських набігів). Розвивалося також кушнірство, чинбарство, кравецтво, бондарство.

У XVII — XVIII ст. Надвірна стає центром торгівлі. Мешканці міста часто чумакували. На початку XVII ст. купці з Угорщини почали проїжджати через Надвірну. Щороку тут відбувалися два ярмарки і щотижня — торги.

Від 1805 р. в місті почало діяти камеральне управління (тобто державне). Основним органом влади була рада. Староста тепер очолював тільки міський суд.

1846 року маєток в Надвірній купив ерцгерцог Йоган Габсбург[3].

У 1867 р. було створено Надвірнянський повіт на чолі зі старостою. У віданні повітової адміністрації, яка підлягала намісницькому правлінню, були всі справи крім судових. На початку 1887 р. Надвірна перейшла у власність Міського кредитного закладу у Відні, а від 1891 до 1918 р. належала австрійському цісареві.

На початку XIX ст. цехове виробництво в Надвірній почало занепадати. Цехи витіснило фабрично-заводське виробництво.

У 1843 р. в Надвірній було споруджено одну з найбільших у Галичині фабрик хліборобських машин. Вже в 1844 р. вони експонувалися на Другій міжнародній виставці у Відні.

1870 р. вступили в дію сірникова фабрика Симона Губнера і броварня Вільгельма Бухміллера, а в 1877 р. — лісопильний завод. У 1886 р. держава почала експлуатацію нафтових родовищ у Пасічній, а пізніше — в інших селах, неподалік від Надвірної. Сировину до Надвірної перевозили підводами в дерев'яних бочках. Для її переробки в місті побудовано кустарну дистилярню, у якій з нафти одержували гас. Пізніше головну увагу спрямували на виробництво бензину. Тому дистилярню перебудували, і на початку ХХ ст. тут почав діяти нафтопереробний завод.

Влітку 1893 р. розпочалося спорудження залізничної гілки Станіслав — Вороненка, яка мала проходити через місто. В ньому взяли участь сотні спеціалістів з Італії, Австрії, Німеччини. Крім того, до робіт залучалися багато місцевих жителів. Перший пробний поїзд пішов новозбудованою колією 21 жовтня 1894 р., а офіційне відкриття залізниці, на якому були присутні урядовці зі Львова та Відня, відбулося 19 листопада.

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 15 травня 1934 р. територія міста розширена за рахунок приєднання частини земель і забудови села Пнів[4].

Церква Воздвиження Чесного Хреста УГКЦ в м. Надвірна («Стара» церква, перенесена з Манявського скиту)

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії РКЦ в м. Надвірна

Поряд з економічним та громадським життям міста розвивалася і його культура. На початку XVII ст. в місті вже діяла церква Різдва Христового, що мала кілька дочірніх церков. Після закриття у 1785 р. Манявського скиту головну монастирську церкву Воздвиження Чесного Хреста розібрали і перевезли до Надвірної. Відтоді у всіх документах вона значиться як Церква Воздвиження Чесного Хреста.

Крім греко-католицької церкви в Надвірній діяв римо-католицький костел Святої Трійці. Спорудили його в 1599 р. У 1609 р. в Надвірній було створено римо-католицьку парафію. В першій половині XIX ст. до неї належали громади з 16 населених пунктів.

У XVI — XVIII ст. у Надвірній, як і у всій Галичині, більшість населення була неписьменною. У другій половині XVIII ст. в місті на 2233 мешканці діяла тільки одна німецько-єврейська школа на 100 учнів. Після реформи 1777 р. тут було відкрито тривіальну школу, яка мала елементарний та перший класи. Навчання в ній проводилося німецькою та польською мовами.

У 2014 році на території дитсадку «Квітка Карпат» демонтовано останній на Івано-Франківщині та Галичині пам'ятник Леніну[5].

ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття», НГВУ «Надвірнанафтогаз», ТОВ «ЛК Інтерплит Надвірна».

Нині в Надвірнянському нафтопромисловому районі експлуатуються два нафтові і 5 газоконденсатних родовища з фондом понад 400 свердловин, з яких щороку видобувають 200 тис. т нафти і 170 млн кубометрів газу. Крім того, нафтопромисловий район має значні перспективи відкриття нових родовищ. Щоб не допустити падіння нафтовидобутку в період важкої економічної ситуації в Україні, у зв'язку з виснаженням нафтогазових родовищ та зменшення обсягів буріння колектив  НГВУ «Надвірнанафтогаз» застосував комплексування таких методів, як польові й сейсморозвідувальні роботи, вертикальне сейсмічне профілювання газо-геохімічні прогнози. За сприяння українсько-американського підприємства «Укркарпатойл ЛТД» закупили потужні американські перфоратори та бурові долота, які мають у три і більше разів вищі показники швидкості проходження. У 1997 р. підприємство у 4 рази збільшило сплату до бюджету податку з прибутку.

ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» є одним з шести нафтопереробних заводів України, та єдиний, який працює з українською сировиною. Працюють відділення Укрпошти, найбільших банків України (ПриватБанк, УкрсибБанк та ін.).

Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії УГКЦ

Церква св. Володимира Великого УПЦ КП.

В останнє десятиріччя XX ст. бурхливо розвивалося духовне життя Надвірної, яке особливо пригнічувалося за радянських часів. Навесні 1990 р. мирянам греко-католицької конфесії було передано церкву, що раніше підпорядковувався Московському патріархату. 1991 року вірним РКЦ було повернуто Костел Успіння Пресвятої Діви Марії, який освятили 23 жовтня 1991.[6] У місті діє громада Української Православної Церкви Київського Патріархату (Церква святого Володимира Великого). Також існує церква Християн Віри Євангельської (ХВЄ).

Нині в місті діють 4 загальноосвітні школи, фізико-математичний ліцей, середня школа-інтернат[7], сім дитячих садків, ПТУ № 11, коледж, заочне відділення Українського фінансово-економічного інституту, музична та художня школи, Музей історії Надвірнянщини.

Також у Надвірній функціонує Прикарпатський військово-спортивний ліцей.

• Бандера Степан Андрійович
• Бобровський Петро Сидорович
• Боднарук Євген Миколайович
• Бунь Ростислав Адамович
• Веприк-Попович Євдокія Степанівна
• Гонтюк Роман Володимирович
• Гринішак Олекса Матвійович
• Ленкавський Степан
• Луців Володимир Гаврилович
• Орел Сергій Степанович
• Свідрук Мирон Іванович
• Свідрук Марта Іванівна
• Стецько Ярослава Йосипівна
• Шухевич Роман Осипович
• Яцура Ірина Василівна

• Вортман . Надвірна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 155. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Nadwórna // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 866. (пол.) — S. 866—868. (пол.)
• Petrus J. T. Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Nadwórnej // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — tom 4. — 211 s. — 402 il. — S. 95—118. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)

• Надвірна і її замок / Замки та храми України
• Вебсторінка Надвірнянського ПТУ № 11
• Надвірнянський коледж
• http://nadvirnamr.gov.ua/ Офіційний сайт міста Надвірна
• Надвірна — портал міста
• Надвірна — форум міста
• NadvirnaTV на Youtube
• Лариса Іроденко: «Позитивний канал про наш край» на Youtube