Лу Сінь

Лу Сінь (кит. 魯迅/鲁迅, Lǔ Xùn — Лу Сюнь; *25 вересня 1881 — †19 жовтня 1936), справжнє ім'я Чжоу Шужень (кит.: 周树人) — китайський письменник, публіцист та літературознавець. Вважається основоположником сучасної китайської літератури.

Лу Сінь
魯迅/鲁迅
Ім'я при народженні трад. китайська: 周樹人
Псевдо Lu Xun, 豫才, 豫山 і 豫亭
Народився 25 вересня 1881(1881-09-25)
Шаосін, провінція Чжецзян, Китай
Помер 19 жовтня 1936(1936-10-19) (55 років)
Шанхай
·туберкульоз
Поховання Lu Xun's tombd
Громадянство Китай
Національність китайці
Діяльність письменник
Alma mater Тохокуський університет, Kobun Instituted і Sendai Medical Colleged
Мова творів японська, англійська, німецька, російська, есперанто, класична китайська, written vernacular Chinesed і китайська[1]
Роки активності 1881–1936
Жанр есей і оповідання
Magnum opus The True Story of Ah Qd і A Madman's Diaryd
Членство League of Left-Wing Writersd
Батько Zhou Boyid
Брати, сестри Zhou Zuorend і Zhou Jianrend
У шлюбі з Zhu And і Xu Guangpingd
Діти Zhou Haiyingd
Автограф
Нагороди

100 heroes and model figures who have made outstanding contributions to the founding of New Chinad

 Лу Сінь у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Роботи у  Вікіджерелах
Підпис

Лу Сінь народився в сім'ї поміщика. В 1902 р. він закінчив гірничо-залізничне училище в місті Нанкін та був направлений для продовження освіти в Японію, де приєднався до освітнього руху китайських студентів. Виступив як перекладач і публіцист. В Японії та на батьківщині Лу Сінь брав участь у підготовці Сіньхайської революції (1911–1913 рр.).

У 1913 р. Лу Сінь написав своє перше оповідання «Минуле». У 1918 р. він опублікував оповідання «Щоденник божевільного» (своєрідній варіант «Записок божевільного» М. В. Гоголя), який вважається першим твором нової китайської літератури. Пізніше світ побачили збірки «Клич» (1923; до її складу увійшла найпопулярніша повість Лу Сіня «Справжня історія А-К'ю», в якій він картав соціальну пасивність пригноблених народних мас), «Блукання» (1926), «Дикі трави» (1927, збірка віршів у прозі), «Старі легенди по-новому» (1936, збірка сатирико-героїчних казок Лу Сіня, в яких він критикував негативні явища свого часу) та ін.

Лу Сінь є автором великої кількості статей про важливі події житті Китаю та інших країн: збірники «Гарячий вітер» (1925), «Під розкішним балдахіном» (1926), «Дозволяється розмовляти про погоду» (1934) та інші. Він багато зробив для популяризації у Китаї іноземної літератури, особливо російської та радянської. Лу Сінь переклав «Заповіт» Тараса Шевченка, твори М. В. Гоголя, М. Є. Салтикова-Щедріна, А. П. Чехова, М. Горького, О. О. Фадєєва та ін. Новелу «Качина комедія» присвятив своєму другові, письменнику українського походження, вихідцю зі Східної Слобожанщини (Курщина), що писав японською мовою та есперанто Василю Єрошенку[2]. У перекладі Лу Сіня та з його доповненнями в жовтні 1921 року в журналі «Сяоше юебао» було надруковано розділ про українську літературу з «Загальної історії літератури» німецького літературознавця Г. Карпелеса. Ця публікація спричинилася до початку китайських перекладів з української.

Твори Лу Сіня виходили в українському перекладі окремими виданнями 1953, 1957, 1958, 1961, 1981 років, а також у періодиці.

На честь письменника була названа Літературна премія Лу Сіня.

Примітка
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Н. Гордієнко-Андріанова. Він бачив серцем // Україна, 1989, № 50, с. 10-11.

Джерела

Посилання
  • Лу Сінь // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Л — Я. — С. 80. — ISBN 966-692-744-6.
Українські переклади
Англійські переклади
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.