Любавія
Любавія (Михайлівська земля) (нім. Michelau; лат. Terra Michaloviensis, Terra Lubavia; пол. Ziemia michałowska) — одна з історичних земель Пруссії, яку заселяло балтське прусське плем'я любавів. Невелика земля розміщувалась поміж прусських земель і межувала на півночі із прусськими землями Помезанія, Погезанія, Вармія, на сході з Сассією, на заході з Кульмською землею і лише на півдні з польською землею Мазовія. Точне значення назви землі невідоме. Припускають, що воно могло походити від прусського «Loba»- долина,чи латвійського «lubene»- луг.
Історія
Земля на початку ХІІІ ст. була об'єктом претензій польських князів. Перша згадка про неї 1213 походить з хроніки Петра з Дусбургу — «Terra Culmensis et Lubavia», а згадка про місто Любава (нім. Löbau) (1260), яке 1269 знищили ятв'яги. Під час Першого повстання тут прусси розбили чисельніше вороже військо. Землю доволі швидко захопив Тевтонський орден, а згодом вона була неодноразово предметом суперечок з Польщею. За мирними договорами 1343 і 1422 земля належала Тевтонському ордену, а згідно Другого Торунського миру терени Любавії відійшли до Королівської Пруссії.
Після першого поділіу Речі Посполитої 1772 Любавія відійшла до провінції Східна Пруссія королівства Пруссія. Згідно Тільзитського миру 1807 вона відійшла до Варшавського герцогства, а 1815 знову повернулась до Пруссії. Після Першої світової війни Східна Пруссія залишилась у складі Німеччини. Після Другої світової війни з ліквідацією Східної Пруссії Любавію передали Польщі. Терени Любавії сьогодні входять до Вармінсько-Мазурського воєводства Польщі.
Див. також
Джерела
- Gimbutas, Marija: Die Balten, Herbig München 1983 (1963 engl.), стор. 20. (нім.)
- Hein, Max und Philippi, Rudolf: Preussisches Urkundenbuch, Hartungsche Verlagsdruckerei 1882, стор. 245. (нім.)