Кульмерланд

Кульмерланд (нім. Kulmerland, пол. Ziemia chełmińska) — одна із земель Пруссії, що була заселена балтським прусським племенем кульмів. Це була крайня південно-західна земля Пруссії. Із заходу її обмежувало русло Вісли, з південного сходу русло Дрвенца, з півночі русло Оси[1]. Зі сходу лежала земля Любавія. Назва землі походить від назви міста Хелмно (нім. Kulm-пол. Chełmno).

Схема земель Пруссії у ХІІІ ст.

Історія

Наприкінці Х ст. польські князі розпочали експансію на землі кульмів. Після хрещення Польщі експансія стала прикриватись наміром хрещення племен язичників-пруссів. Польський князь Болеслав II заклав на цій землі 1065 місто Кульм, від якого пізніше пішла назва землі. Князі Мазовії продовжили політику експансії на цю землю, але пруссам вдавалось повернути захоплені території, атакуючи у відповідь терени Мазовії. Так Болеслав IV Кучерявий здійснив 1147 невдалий похід до Пруссії разом з руськими князями, 1166 йому ледве вдалось втекти із засідки у болотах Пруссії, де у жовтні 1166 загинув князь Генріх Сандомирський[2]. На прохання князя Конрада I Мазовецького 1209 Папа Римський Іннокентій III оголосив хрестовий похід проти Пруссії.

Хрістіан Прусський[3] 1215 став першим єпископом Пруссії з резиденцією у Кульмі, де 1222 зі згоди Гонорія III заклали єпархію[4]. У відповідь 1216 прусси захопили Кульм, Кумерланд, спаливши храми, польські поселення. Конрад I Мазовецький, Лешко I Білий, Генріх І Бородатий[5] з Сілезії здійснили у 1212—1222 і 1223 роках два безуспішні хрестові походи до Пруссії. Генріх І Бородатий запропонував запросити на допомогу Лицарський Орден. Конрад І Мазовецький заклав 1228 Добжинський Орден, який 1230 розпочав невдалі дії проти пруссів і зрештою безславно завершив діяльність 1238 під Дорогочином.

Одночасно у квітні 1228 Великий магістр Тевтонського ордену Герман фон Зальца розпочав похід проти Пруссії. Тевтонці прибули 1230 до Нешави (нім. Nessau), 1231 до Торуня, 1232 Кульму, 1234 Грудзьондзу (нім. Graudenz), Радзиня (нім. Rehden). Конрад І Мазовецький віддав їм Кульмерланд. Згодом виникли суперечки чи земля була віддана з правом власності чи у ленне володіння, на чому наполягала польська сторона. Ще за життя Конрада І Мазовецького Григорій IX 1234 визнав суверенне право Ордену на Кульмерланд, а імператор Фрідріх II 1235 надав Золоту Буллу з Ріміні[6] на право власності. Кульм, Торунь 1233 отримали Кульмьке міське право.

Князь куявський Лешек[7] потребував грошей на війну з своїм стрийком добжинським князем Земовитом. Він віддав 1303 Ордену у заставу Михалківську землю, яку 1317 Орден викупив у куявських князів. Михалківська земля була приєднана до Кульмерланду. На основі мирного договору у Калішу[8] (1343), Мельнського миру (1422) Кумерланд і Михалківська земля залишались у володінні Тевтонського ордену. На основі Другого Торуньського миру (1466) Кульмерланд і михалківська землі відійшли до Королівської Пруссії. Після поділів Речі Посполитої 1772, 1793 вони відійшли до Королівства Пруссія, провінції Західна Пруссія. Після Другої світової війни з ліквідацією Східної Пруссії Кульмерланд увійшов до складу Польщі. Терени землі сьогодні входять до складу Куявсько-Поморського воєводства і частково до Вармінсько-Мазурського воєводства.

Примітки

Джерела
  • Buga, Kazimieras.: Die Vorgeschichte der aistischen Stämme, Leipzig 1924 (нім.)
  • Lęga: Das Kulmerland z. Z. des Übergangs von der Bronze- zur Eisenzeit, in: Rocznik Grudziądzki, 1960 (нім.)
  • Ziemia Chełmińska w przeszłości: wybór tekstów źródłowych, pod red. Mariana Biskupa. Toruń 1961 (Digitalisat) (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.