Ґаліндія
Ґаліндія (нім. Galinden, лит. Rytų galindai) — одна з історичних земель Пруссії, яку населяло балтське прусське плем'я галіндів. Земля лежала південніше прусської землі Бартії, східніше іншої прусської землі Сассії (кордон по ріці Омулев[1]), західніше від литовської Судовії (Мазурські озера[2]) та північніше польської Мазовії з кордоном біля ріки Нарва. Назва землі «ті, що живуть на краю» походить від лит. gãlas, лит. gals — край. Згідно з легендою назва землі походить від імені Ґаліндо, восьмого сина вождя Відевута[3].
Історія
Тевтонський орден розпочав 1231 захоплення Ґаліндії з замку Кройцбурґ[4] (рос. Славское). Через важкодоступну місцевість хрестоносцям доводилось по декілька разів захоплювати ті ж поселення: 1335 і 1396 Анґербурґ (Венгожево), 1285 і 1348 Летцен (Гіжицько), 1345 Йоганнісбурґ (Піш), 1360 Ортельсбурґ (Щитно). Згідно з припущеннями істориків, частина галіндів перебралась до інших регіонів, зокрема з готами, тому земля була доволі малозаселеною. Це сприяло переселенню родин з Мазовії. З решток племені галіндів, німецьких колоністів, мазовшан сформувалась народність мазурів[5], які з XVI ст. перейшли на лютеранство.
Відповідно до Другого Торунського миру, терени Ґаліндія відійшли до Тевтонського Ордену, реорганізованої у герцогство Пруссія (1525), згодом до провінції Східна Пруссія королівства Пруссія. Після Першої світової війни Ґаліндія залишилась у складі Німеччини, причому на референдумі мазури голосували за це. Після Другої світової війни з ліквідацією Східної Пруссії Ґаліндія передали СРСР і південну частину Польщі. Частина мазурів втекла разом з відступаючим Вермахтом, а решта була насильно виселена до Німеччини. Терени Ґаліндія нині входять до Вармінсько-Мазурського воєводства Польщі.
Див. також
Примітки
Джерела
- Georg Gerullis: Die altpreußischen Ortsnamen, Berlin, Leipzig 1922 (нім.)