Любовний настрій

Дія фільму відбувається в Гонконзі в 1962 році. Журналіст Чоу Мо Вана (Тоні Люн) і Су Лі Жен (Меггі Чун) того самого дня в'їжджають у дві сусідні кімнати в прибутковому будинку. Обоє одружені та їхні партнери часто затримуються на роботі. Незважаючи на добродушність господарки будинку та сусідів, Чоу і Су часто нудьгують на самоті у своїх кімнатах. Невдовзі між ними зав'язується дружба.

Чоу і Су діляться один з одним сумнівами щодо вірності своїх партнерів. Чоу пропонує Су відтворити в особах те, що відбувається між власними чоловіком та дружиною і їхніми коханцями, та поступово межа між грою і справжнім романом починає танути.

Су пропонує Чоу допомогти йому з написанням історій про бойові мистецтва для газети. Разом з тим, як Чоу і Су стають дедалі ближчими одне до одного, вони намагаються переконати одне одного в тому, що вони інакші й у них все не закінчиться так само, як у їхніх зрадливих партнерів.

Кінець фільму сумний, життя пана Чоу зайняте постійними поїздками регіоном Південно-Східної Азії, але незадовго до кінця фільму він повертається в Гонгконг, у будинок, де колись він випадково познайомився з Су, тут він розуміє, що все те, що було, вже пройшло і той час годі повернути. Чоу їде в Камбоджу, де в Ангкор-Ваті назавжди залишає свою таємницю — любов до Су.

Незважаючи на те, що дія фільму відбувається в Гонконзі, насправді зйомки проходили в Бангкоку (Таїланд). Одна сцена фільму також знімалася в Ангкор-Ваті (Камбоджа).

У цьому фільмі використовуються два нестандартних художніх прийоми: удаваний повтор схожих сцен і уривки, які виглядають однією сценою, але насправді є колажем з численних зустрічей головних героїв. До створення цього ефекту був причетний й оператор фільму Крістофер Дойл. Ці прийоми створюють у глядача враження, що два головні герої повторюють одні й ті самі дії щодня протягом дуже довгого часу. Однак, якщо уважно стежити за сукнями ціпао, в які одягнена Меггі, можна помітити, що в кожному новому кадрі в цих сценах на ній нова сукня. Очевидно, що це не одна сцена, перезнятими багато разів, а окремі самостійні дублі, кожний з новими костюмами та новим гримом[10].

Дружина Чоу та чоловік Су рідко з'являються в кадрі, але коли це відбувається, глядач не бачить цих персонажів. Ці сцени знято лише з одного боку, таким чином, що видно лише Чоу або Су.

• Сігеру Умебаясі: «Yumeji's Theme» (спочатку, з фільму «Юмедзі», реж. Сейдзюн Судзукі)
• Майкл Галассі: «Angkor Wat Theme», «ITMFL», «Casanova/Flute»
• Нат Кінг Коул: «Aquellos Ojos Verdes», «Te Quiero Dijiste», «Quizás, Quizás, Quizás»
• Браян Феррі: «I'm in the Mood for Love» (класична мелодія 1930-х рр.., що дала фільму англійську назву)[11]

• Тоні Люн — Чоу мован
• Меггі Чун — Су Лічжень
• Сіу Пінг Лам — А-Пін
• Ченг Тунг ​​Чо — «Джо»
• Ребекка Пан — місіс Суен
• Лай Чен — містер Хо
• Чан Манлей
• Ку Камва
• Рой Ченг — містер Чан (голос)
• Чі Чіанг — няня (офіціантка)
• Ю вересень
• Чоу Почун
• Паулін Сун — місісЧоу (голос)
• Вонг Манлей — Ку Камва
• Жюльєн Карбон — французький турист

За час показу в Гонконзі фільм зібрав 8 663 227 гонконгських доларів (більше 1 млн. доларів США).

2 лютого 2001 р. 6 американських кінотеатрів почали показ фільму, в яких він зібрав 113 280 доларів США за перший уїкенд (18 880 в кожному). За весь час показу в Північній Америці фільм зібрав 2 738 980 доларів США.

Світові касові збори від показу фільму склали 12 854 953 доларів США.

• Найкраща чоловіча роль, Каннський кінофестиваль, 2000
• Найкращий іноземний фільм, премія Сезар, 2001
• Премія Європейської кіноакадемії за найкращий неєвропейський фільм, 2000
• У ході опитування 846 кінокритиків з усього світу (2012) за «Любовний настрій» було подано більше голосів, ніж за будь-який інший фільм останніх 20 років[6].
• Займає другу позицію у рейтингу найвеличніших фільмів XXI століття за версією BBC[7].

• In the Mood for Love на сайті IMDb (англ.)
• Офіційна сторінка
• Рецензія Лі Чек-то для Criterion Collection
• Український дубляж^{[недоступне посилання з липня 2019]}