Любівка (Богодухівський район)

На території села Любівки знайдені поселення епохи неоліту, бронзи, скіфських часів і салтівської культури, а також сарматські поховання ІІ-ІІІ століть до н. е. Цікавими були результати розкопок багатошарового поселення біля Любівки. Тут виявлена велика землянка бондарихинської культури ІХ-VІІ ст. до н. е. Ця велика, як на той час, будівля мала площу близько 210 кв. м. Перекриття опиралося на два ряди стовпів. Уздовж стін помітні залишки вирізаних у материковому ґрунті нар, на яких сиділи і спали. У північній частині житла виявлено піч, викладену із глиняних вальків. Отже, знайдено не звичайне житло, а якесь загальне приміщення, у якому збиралися члени роду для обговорення якихось питань. У 1973—1974 роках Б.Шрамком розкопане біля Любівки й багатошарове поселення неолітичної доби(ІV тисячоліття до н. е.); доби бронзи (ІІ тисячоліття до н. е.) та скіфське(VІІІ століття до н. е.).

Поблизу Любівки Х. Петровським досліджувалися поселення скіфської доби (VІ-ІІІ ст. до н. е.). Крім різноманітної кераміки тут знайдені кам'яні зернотертки, частини кінських вудил, бурав, відбитки зерна ячменю, пшениці, проса, прикраси з бронзи та інші речі, які засвідчують, що в басейні річки Мерла в ранню залізну добу мешкали скотарсько-землеробські племена. Уламки грецьких амфор, що знайдені поблизу Любівки, указують на те, що в VІ-V ст. до н. е. місцеве населення підтримувало торговельні зв'язки з античними містами Північного Причорномор'я. При розкопках у Любівці виявлено також рідкісне сарматське поховання (ІІІ ст.н. е.) дівчинки, одяг якої прикрашали дві бронзові застібки — фібули. На шиї — намисто зі скляних, бурштинових і коралових намистин, а на руках — бронзові браслети.

У 1927 році поблизу Любівки знайдено скарб ранньослов'янських старожитностей. Відомий учений Б. Рибаков відносить ці речі до старожитностей русів (зберігаються в Харківському історичному музеї).

Село Любівка було засноване в 1666 році. Багато існує легенд про те, чому саме 346 років тому назвали це село Любівкою. До цієї теми зверталося багато письменників. Існує якнайменше 3 легенди:

• на місці, де зараз знаходиться центр нашого села, поселилося кілька переселенців. Через декілька років тут було поставлено пархомівським паном Вучичевичем шинок, у якому займалася торгівлею молода жінка Любка, але не просто працювала, а здійснила подвиг.
• Один заможний житель Колонтаєва десь у кінці ХVІІ століття уподобав собі красиву місцину на землях, що пролягла між Красним Кутом і Колонтаєвом. Побудував собі там хату.

- Дуже любе мені це місце, — похваливсь він перед сусідами, переїжджаючи до нового помешкання.

- А й справді любе, — погодилися ті з тих, хто прийшов сюди через кілька днів провідати новосела на його новій садибі.

Дехто вирішив поселити поряд синів, які збиралися женитись. Так виникла і утвердилась за новим поселенням красива, лірична назва — Любівка.

• Переселенців, які зупинилися на правому березі річки Мерла між Красним Кутом і Колонтаєвом, вразила краса, багатство місцевості. Тут були родючі луки, недалеко — річка, багата на рибу, на північ — землі, придатні для землеробства. Це було любе (любиме, гарне) місце для життя. Звідси і назва