Людина флореська

Людина флореська (Homo floresiensis) — можливо, карликовий викопний вид людей. Іменуються також «гобітами» за аналогією з істотами, вигаданими Дж. Р. Р. Толкіном. Залишки Homo floresiensis виявлені в 2003 в Індонезії (острів Флорес, печера Ліанг Буа), де знайдені кілька скелетів, різного ступеня збереження, віком приблизно в 17-95 тисяч років. Проте за даними 2016 року, залишки можуть бути віком до 100 тис. років, і зникла людина флореська з печери Ліанг Буа 50 тис. років тому[1][2], що збігається з часом появи на острові сучасної людини[1]. Це дає підставу припустити, що саме через діяльність людини сучасної зникли H. floresiensis[1]

?
Людина флореська

Череп флореської людини
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Плацентарні або вищі звірі (Eutheria)
Ряд: Примати (Primates)
Родина: Гомініди (Hominidae)
Рід: Людина (Homo)
Вид: Людина флореська (Homo floresiensis)

острів Флорес на мапі Індонезії.
Посилання
Вікісховище: Homo floresiensis
Віківиди: Homo floresiensis
EOL: 4454117
Fossilworks: 91487

Незважаючи на невисокий зріст (1 м) і малий об'єм мозку (близько 400 куб.см. — втричі менше обсягу мозку сучасної людини, що відповідає обсягу мозку, наприклад, австралопітека афарського), вони були здатні до обробки кам'яних знарядь. За сучасною теорією, людина флореська вимерла 12 тис. років тому через виверження вулкана. Свідченням тому служить вулканічний попіл, виявлений на глибині приблизно цього періоду, після якого вже не зустрічаються залишки цього гомініда.

Спірні питання

Через малі розміри мозку знайдених залишків, у вчених відразу ж виникло запитання, як же людина з такими розмірами мозку могла виготовляти складні знаряддя праці?

За однією з первинних версій, яку розвинув палеонтролог Роберт Д. Мартін, це не окремий вид людини, а сучасна людина (Homo sapiens), який страждав мікроцефалією[3]. На це вказували малі розміри мозку, подвійний корінь різців та іклів і зрізане підборіддя. Підозрювалося також (Obendorf, 2008), що вони страждали мікседематозним кретинізмом (наслідок важкого йододефіциту у матері при виношуванні дитини). Вчені відзначають, що характерними ознаками даного захворювання є важка олігофренія, уповільнення фізичного розвитку, короткі кінцівки, велика голова з широким сплющеним носом, а зріст при цьому становив не більше одного метра.

Прихильники гіпотези окремого виду стверджують, що «гобіт» був підвидом людини прямоходячої і потерпав від зменшення розмірів внаслідок тривалої ізоляції на острові. Нове дослідження останків «гобіта», зроблене австралійськими вченими, дозволило зробити висновок, що «гобіти» справді належать до нащадків Homo erectus[4]. При дослідженні ендокрану єдиного знайденого черепа (примірника LB1) відзначена розвинена префронтальна область лобових часток головного мозку, що не характерно для мікроцефалії і говорить, навпаки, про відносно розвинені когнітивні функції.

Щодо спорідненості з Homo erectus

В 2014 році в розкопці Мату Менге, в 74 км від печери Ліанг-Буа, було знайдено частину нижньої щелепи дорослого індивіда і ще шість зубів. Порівняння цих решток з кістками із Ліанг-Буа і з аналогічним матеріалом по різних представниках прадавніх гомінідів вказує на спорідненість «хоббітів» з Homo erectus.

Тепер проступають деякі штрихи історії людей з острова Флорес. Якісь ранні азійські еректуси заселили острів не пізніше 800—700 тис. років тому, а швидше — навіть раніше (приблизно 1 млн років тому). Інші острови Індонезії, зокрема Яву, еректуси заселили ще трохи раніше — 1,2 млн років тому.

Технологія виготовлення кам'яних знарядь у першопоселенців острова Флорес спочатку була досить досконала, про що свідчать найдавніші — віком 1 млн років — ашельські кам'яні знаряддя острова Флорес[5]. Але згодом, у міру пристосування до умов острова, простіших і безпечніших у порівнянні з материком, люди втратили частину технологічних навичок. Вони швидко стали низькорослими, зберігши при цьому характерну виступаючу верхню щелепу (прогнатизм діагностували за формою різців), конфігурацію нижньої щелепи і зубів[6].

Ресурси Інтернету

Примітки
  1. Callaway, Ewen (2016). Did humans drive 'hobbit' species to extinction?. Nature. ISSN 1476-4687. doi:10.1038/nature.2016.19651.
  2. Thomas Sutikna, Matthew W. Tocheri, Michael J. Morwood, et al (March 2016). Revised stratigraphy and chronology for Homo floresiensis at Liang Bua in Indonesia. Nature. PMID 27027286. doi:10.1038/nature17179.
  3. Compelling evidence demonstrates that 'Hobbit' fossil does not represent a new species of hominid
  4. Примітивна будова зап'ястя підтверджує приналежність гобітів до особливого виду людей
  5. Brumm A. et al. Hominins on Flores, Indonesia, by one million years ago. — 2010
  6. Неймарк Е. Новые древние остатки людей с острова Флорес говорят о родстве «хоббитов» с эректусами


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.