Люк Бессон

Люк повертається в Париж, де пробує займатися різними справами, поки не прив'язується до кіно. Він дивиться багато фільмів, працює на знімальних майданчиках, на допоміжних ролях. У 19 років він їде в Голлівуд, але, попрацювавши там «хлопчиком на побігеньках», повертається на батьківщину і йде служити в армію. Відслуживши три роки, він повертається до кінематографа, спочатку як постановник музичних кліпів, а потім і як асистент режисера у «великому» кіно. Дебютом можна вважати короткометражну стрічку «Передостанній». Першим повнометражним фільмом Бессона була «Остання битва», знята на чорно-білу плівку з метою економії коштів.

Незважаючи на труднощі з бюджетом, фільм був знятий і режисер був зарахований до другої французької Нової хвилі (яка починалася з Жан-Жака Анно та Леоса Каракса). Дебют виявився вдалим — картина отримала дві нагороди на фестивалі фантастичних фільмів у Аворіаз і ще кілька різних премій.

Через рік, успіх був зміцнений картиною «Підземка» (Subway, 1985). У ній вже чітко читався специфічний стиль Бессона — гримуча суміш напруженої дії і мелодраматизму. Його герої і в наступних роботах будуть займатися своєрідним «пірнанням» в іншу, «нерідну» їм реальність, будь то кілери з «Нікіти» і «Леона» або нирець з «Блакитної безодні». Контрастний баланс між внутрішнім і зовнішнім світами дозволяє режисерові філігранно прописувати характери своїх героїв, створюючи феєрію дії і пристрастей.

У 1988 році, Бессон знімає красиву стрічку про романтику підводного світу «Блакитна безодня» (фр. Le grand bleu). Картина, пройнята ностальгією за дитячими роками і пошаною до професії водолаза і кумиру Жака Майолі, принесла Люку гроші, кілька номінацій на «Сезар» (який у результаті і був вручений за роботу беззмінного композитора Бессона та звукооператора стрічки) і культову славу.

Справжньою ж вершиною режисерської кар'єри Бессона став наступний його фільм — Нікіта (фр. Nikita, 1990). У стрічці найбільш яскраво проявився типовий авторський стиль оповіді, коли сюжет, що швидко розвивається, знімається з воістину музичною стрункістю і скрипковою напруженістю. Картину чекав касовий успіх у США. Після цієї картини, Бессон отримав загальне визнання як режисер зі світовим ім'ям. Під час зйомок фільму він зламав ногу і розлучився з дружиною.

Доходи, отримані від двох попередніх проектів, дозволили Бессону знову звернутися до морської теми і випустити в 1991 році абсолютно некомерційний документальний науково-популярний фільм «Атлантида» (Atlantis). Підводна одіссея в дусі Кусто стала своєрідним прощанням зі світом дитинства, визнанням в маною надії і любові до кінематографа.

У своїй наступній, шостій по рахунку картині, «Леон» (фр. Leon, 1994), Бессон розвинув образ похмурого кілера, заявлений ще у «Нікіті». Режисер вперше дозволив повністю розкритися акторському дару Жана Рено. Образ по-дитячому безпосереднього і по-дорослому серйозного професійного вбивці яскраво малюється ним у цій картині через історію взаємин дорослого чоловіка і дванадцятирічної дівчинки, зіграної Наталі Портман. Однак суміш американського постановочного розмаху і французької сентиментальності, не зважаючи на приголомшливий успіх, так і не завоювала жодного «Сезара».

У 1997 році виходить нова робота Бессона, під назвою «П'ятий елемент» (The Fifth Element). Бессон залучив американських зірок — Брюса Уілліса та Гері Олдмена (останній блискуче зіграв ще в «Леоні»), а також свою дружину, Міллу Йовович. На постановку було витрачено $ 90 млн, що виразилося потім в приголомшливих декораціях, костюмах Жана-Поля Ґотьє і гримі. Фільм з уже традиційно чудовою музикою Еріка Серра і часом по-європейськи іронічними, а часом по-американськи прямими діалогами окупився, зібравши по всьому світу $ 266 млн, послуживши своєрідною відповіддю на ряд критичних уколів за тенденцію до американської уніфікації оригінального авторського стилю режисера.

Наступною режисерською роботою Бессона стала історична постановка «Жанна д'Арк» все з тією ж Міллою Йовович у головній ролі. Реалістична, повна батальних сцен, приголомшлива глибина візуальних образів і хвилююча музика переносять глядача на п'ятсот років тому, туди, де звуки молитов заглушаються дзвоном мечів і де безпросвітні ночі світили полум'ям вогнищ, що пожирали невинних жертв.

Після шестирічної перерви в режисурі, Бессон повернувся до свого старого проекту, сценарій якого почав писати ще десять років тому. І в 2005 році випустив фільм-мелодраму «Ангел-А» (фр. Angel-A).

Наприкінці 2006 року виходить на екрани його перший фільм-казка «Артур і Мініпути», який дуже сподобався багатьом дітям, а у Франції мав мало не культовий статус, який утворився ще до 2003 року, коли вийшла його ж книга, за сюжетом якої було знято частину фільму. Друга частина фільму була знята за книгою «Артур і заборонене місто». У другій редакції (за фільмом) книги були об'єднані в одну.

У грудні 2009 року відбулася прем'єра другої частини казки про пригоди Артура, під назвою «Артур і помста Урдалака».

У лютому 2010 року вийшов фільм «З Парижа з любов'ю», в якому Люк Бессон виступив продюсером.

Тепер Люк Бессон працює над третім фільмом про Артура «Артур і війна двох світів», який знімається за однойменною книгою Бессона.

В 2011 вийшла стрічка «Коломбіана», яку Люк Бессон продюсував.