Жак-Ів Кусто

Жак-Ів Кусто народився у невеликому французькому містечку Сент-Андре-де-Кюбзак у виноробному регіоні Бордо, в сім'ї Даніеля й Елізабет Кусто. Даніель Кусто був юристом, і сім'я багато подорожувала. Син став цікавитися водою в ранньому віці. В 7 років він почав хворіти хронічним ентерітом, тому сімейний лікар не рекомендував великі навантаження. Через хвороби Кусто дуже схуд[4]. Під час Першої світової війни Даніель Кусто став безробітним, але після війни він знову знайшов роботу в компанії американця Євгенія Гіґінса. Йому довелося багато подорожувати, брати П'єр-Антуан і Жак-Ів більшість року жили в школі-інтернаті. Кусто рано навчився плавати і на все життя полюбив море.

У 1920 році Євгеній Гіґінс повернувся до Нью-Йорка, сім'я Кусто вирушила за ним. Жак-Ів та П'єр-Антуан стали навчатися в американській школі, де опанували англійську мову. Саме там, під час сімейного відпочинку в штаті Вермонт, брати здійснили свої перші занурення. У 1922 році Гіґінс та сім'я Кусто повернулися до Франції. У США Жак-Ів зацікавився механікою та проектуванням. У Франції він збудував автомобіль на живленні від електробатарей. Це захоплення допомогло йому в подальшій роботі. На зароблені і зекономлені гроші Кусто придбав собі свою першу кінокамеру. Хоча Жак-Ів цікавився багатьма речами, навчання йому давалося нелегко. За якийсь час батьки вирішили відправити його до спецінтернату, який він закінчив з відзнакою.

У 1930 році Жак-Ів вступив до військово-морської академії. Військову академію він закінчив у чині прапорщика, за розподілом потрапив на військово-морську базу в Шанхай, також побував у СРСР, де багато фотографував, але майже всі матеріали були вилучені. Кусто вирішив піти в Академію морської авіації, його вабило небо, але після автомобільної аварії на гірській дорозі від авіації довелося відмовитися. Кусто зламав декілька ребер і пальці лівої руки, пошкодив легені, і йому паралізувало праву руку. Курс реабілітації тривав 8 місяців. Для відновлення у 1936 році пішов інструктором на крейсер «Сюфрен», приписаний до порту Тулон. Якось зайшов до крамниці, де побачив окуляри для підводного плавання. Занурившись у них, він зрозумів, відтепер його життя цілковито належить підводному царству.

1930 року вступив на службу на флот як керівник групи підводних досліджень. 1957 року був призначений директором Океанографічного музею Монако. У 1981 році він заснував некомерційну організацію з охорони морського середовища «Фонд Кусто».

1950 року Кусто орендував корабель «Каліпсо» (фр. Calypso) у Томаса Лоела Гіннеса за символічний 1 франк на рік. Судно було обладнано мобільною лабораторією для проведення досліджень у відкритому океані та підводних зйомок.

1955 року під час експедиції в Індійський океан на судні Каліпсо командою Кусто було вперше виявлено корабель SS Tistlegorm (GPS координати 27°48′51″N 33°55′12″E), затоплений в жовтні 1941 року німецькими бомбардувальниками Heinkel He 111. Вказані дослідження детально описані в знаменитій книзі Кусто «У світі тиші» (фр. Le Monde du silence), а сцени з підводних зйомок затонулого судна увійшли в однойменний документальний фільм. У 90-х роках цей затонулий об'єкт став місцем паломництва дайверів з усього світу.

Згідно з його першою книгою «У світі тиші» (фр. Le Monde du silence), Кусто почав занурюватися у воду використовуючи маску, шноркель та ласти разом з Фредеріком Дюма та Філіппом Тальє 1938 року. У 1943 він випробував прототип акваланга. Це вперше дозволило проводити тривалі підводні дослідження, що значною мірою сприяло поліпшенню сучасних знань про підводний світ.

Кусто помер 25 червня 1997 року, в 87-річному віці від інфаркту міокарда в результаті ускладнення респіраторного захворювання. Його було поховано на фамільній ділянці кладовища Сен-Андре-де-Кюбзак.