Люлинці (Калинівський район)

Люлинці — досить велике село в Калинівському районі Вінницької області, яке розкинулось на кілька кілометрів вздовж та обабіч каскаду ставків, штучно створених на річці Струмок Постолова.

село Люлинці
Країна  Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Калинівський район
Рада Люлинецька сільська рада
Код КАТОТТГ UA05120070210036517
Облікова картка Люлинці 
Основні дані
Засноване 1782
Населення 580
Площа 1,246 км²
Густота населення 465,49 осіб/км²
Поштовий індекс 22411
Телефонний код +380 4333
Географічні дані
Географічні координати 49°37′39″ пн. ш. 28°27′30″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 263 м
Водойми Струмок Постолова
Місцева влада
Адреса ради 22411, Вінницька обл., Калинівський район, с. Люлинці, вул. Шкільна, 1
Карта
Люлинці
Люлинці
Мапа

 Люлинці у Вікісховищі

Історія

Перші письмові згадки про село датовано 1599 та 1602 роком. Чудові зелені пагорби, струмки, кілька плес, старі мури, що залишились від колишнього поміщицького палацу прикрашають село.

За адмін.поділом 16 ст. Брацлавський повіт 16 ст.

До 1914 року в складі Малокутищанської волості Вінницького повіту Подільської губернії. У 1914 році волосний центр переведений в Люлинці, а волость перейменована на Люлинецьку.

В дореволюційні часи володів палацом та 2004 десятинами землі Старжа-Якубовський Едуард Карлович, місцевий землевласник польського походження. Ця людина була активним ініціатором, організатором та головою відділення рільництва Подільського товариства сільського господарства та сільськогосподарської промисловості, і впродовж 11 років керував організацією аграрної дослідно-наукової справи. Завдяки його фінансовій підтримці були організовані контрольно-насіннєва станція та сільськогосподарська хімічна лабораторія.

З 7 березня 1923 року в складі Малокутищанського району Вінницької округи.[1]

17 червня 1925 року внаслідок розформування Малокутищанського району ввійшли до складу Махновського району Бердичівської округи.[2]

За адмін.поділом 20 ст. Калинівський район.

Палац був знищений у Другу світову війну, та до сьогодні залишився прилеглий до нього невеликий, але прекрасно спланований та облаштований парк, центральні алеї якого вимощені цеглою, — все це надає селу мальовничості та привабливості. Колись тут існував протитуберкульозний санаторій, бо навіть саме повітря в селі — цілюще. Але головне багатство — це доброзичливі місцеві мешканці. Вони люблять своє село і не дозволяють нікому рубати дерева в парку, руйнувати старі мури та засмічувати той рай, у якому живуть, прикрашають село і навчають цьому своїх дітей і онуків, щоб ця краса збереглась навічно.

Відомі особистості

В поселенні народилась:

В Люлинцях протягом понад 30 років жив і працював видатний учений, селекціонер, автор 15 сортів гороху, які займали в колишньому СРСР сотні тисяч гектарів, доктор сільськогосподарських наук, професор Альозій Розвадовський (1935—2004), кавалер Ордена Дружби Народів.

Кілька частин села та місцеві пам'ятки зберігають історичні назви: Парк, Цегельня, Криничка «Біля Муца» та ін.

Існують місцеві історичні легенди: про «підземелля Палацу», про «таємний скарб», про «зцілення водою» з Кринички «Біля Муца».

Примітки
  1. Постанова ВУЦВК № 311 від 7 березня 1923 «Про адміністраційно-територіяльний поділ Поділля»
  2. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 270 від 17 червня 1925 «Про адміністраційно-територіяльне переконструювання Бердичівської й суміжних з нею округ Київщини, Волині і Поділля»

Література
  • Лю́линці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.294

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.