Люпин вузьколистий

Стебло прямостояче, заввишки 50—120 см. Листки пальчастоскладні, чергові, з вузькими листочками, яких буває 5—11. Квітки метеликового типу, сині, зібрані в довгих верхівкових китицях, тичинки всі зрослися в трубочку. Маточка зігнута, захована в човнику. У люпинів переважає самозапилення, хоч може бути і перехресне запилення комахами. Плід — біб, трохи членистий, великий, бурий, на верхівці з колючкою, вкритий узором. Боби легко розтріскуються при дозріванні. Насінини бобовидні, сірі, із світлими плямочками. Корінь стрижневий, з великою кількістю бічних коренів, що глибоко ширяться в ґрунт і мають велику засвоювальну здатність. Бульбочки в люпину великі; вони вкривають як головний корінь, так і бічні. Синій люпин має видатну азотозасвоювальну здатність.

Синій люпин найчастіше вирощують в пару на зелене добриво. Схожі з ним люпин жовтий і люпин білий. Особливо важливого значення набирають безалкалоїдні форми люпинів, використовувані на корм тваринам

Рослина широко поширена у всіх середземноморських країнах, а також в Малій Азії, Закавказзі та Ірані. Інтродукований в Південній Африці і Південно-Західній Австралії. Широко культивується в Північній Європі (Німеччині, Нідерландах, Польщі, Східній Європі), у південно-східній частині США та в Новій Зеландії.

• Zhukovsky, P.M. (1929). A contribution to the knowledge of genus Lupinus Tourn. Bull. Apll. Bot. Gen. Pl.-Breed., Leningrad-Moscow, XXI, I:16-294.
• Gladstones, J.S. (1998). Distribution, Origin, Taxonomy, History and Importance. In: J.S. Gladstones et al. (eds.), Lupin as Crop Plants. Biology, Production and Utilization. 1-39.