Люценко Юхим Юхимович

Батько Юхим Петрович Люценко — (нар.12 жовтня 1776, Янівка, Чернігівський повіт, Чернігівська губернія — пом.28 грудня 1854, Санкт-Петербург) — статський радник, український письменник, перекладач.

Брат Данило — нар.? — пом.?) — український педагог, титулярний радник.

Брат Олександр (нар.1807 — пом.9 лютого 1884) — дійсний статський радник, український археолог, музеєзнавець.

Сестра ? (нар. 1808 — пом.1891)[1], у заміжжі за Микитою Петровичем Неїловим[2].

Брат Федір — колезький радник, у 1864 році — старший контролер-ревізор департаменту Державного казначейства Міністерства фінансів.

1831 року підпоручик у карабінерному Фельдмаршала Князя Барклая-де-Толлі полку[3](рос. дореф.).

21 лютого 1833 року призначається в піхоту Армії[4].

Працює у 1846-1847 роках у чині титулярний радник[5] і у 1847-1850 роках у чині колезький асесор[6][7][8] столоначальником у 2-му підрозділі розпорядчої частини департаменту Державного казначейства Міністерства фінансів.

У 1850-1853 роках працює столоначальником[9][10][11] і у 1853-1857 роках у чині надвірний радник старшим столоначальником[12][13][14][15] у 4-му підрозділі розпорядчої частини департаменту Державного казначейства Міністерства фінансів.

Окрім спільної з братом Олександром роботи у Керченському музеї, був кореспондентом Одеського товариства історії та старожитностей[1].

Відомі друковані праці:

• «Древние еврейские надгробные памятники, открытые в насыпи фанагорийского городища» (Керч, 1876)(рос. дореф.)[1].
• «Древнееврейские надгробные памятники, открытые в насыпи Фанагории» (СПб, 1880, т. V)(рос. дореф.)[1].
• «Минеральный источник в окрестностях Керчи, открытый по надписи на мраморной плите»[1](Мова йде про плиту, яка знайдена біля Темір-гори, недалеко від криниці. У напису згадується про святилище бога Асклепія). На півічній околиці селища Аджим-Ушкай до цього часу зберігся описана ним стародавня криниця з подземною похилою галереєю, по сходам якої можливо спускатися безпосередньо до джерела, і мешканці користуються водою з цієї криниці(рос. дореф.).
• «Способъ поддѣлки древнихъ босфорскихъ монетъ М.Сазоновымъ, рассказанный имъ самимъ»[16](рос. дореф.).
• «Ашикъ и Карейша»[16](рос. дореф.).

Відомі поетичні твори:

• «Археологическая ода»[17](рос. дореф.).
• «Отвѣтъ на Элегію»[17](рос. дореф.).
• «Сонъ»[17](рос. дореф.).

• Орден Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість» (19 травня 1832)[18].
• Орден Святої Анни 3 ступеня (3 лютого 1850)[19].