Люценко Юхим Петрович

31 липня 1800 - чин колезький реєстратор.

12 липня 1801 - призначений наставником курсу хліборобства.

27 жовтня 1803 - переведений у департамент земель та нерухомого майна, які належали царській сім'ї.

1 лютого 1806 - переведений у господарський підрозділ медико-філантропічного комітету заступником постійного (головного) секретаря із збереженням належності до департаменту земель та нерухомого майна, які належали царській сім'ї.

З 16 липня 1808 - у чині титулярний радник завідувач першого столу в другому підрозділі департаменту земель та нерухомого майна, які належали царській сім'ї[2][3][4].

20 січня 1809 - звільнений з медико-філантропічного комітету із залишенням у департаменті земель та нерухомого майна, які належали царській сім'ї

8 серпня 1811 - переведений у Імператорський царськосільський ліцей першим секретарем господарського правління, ймовірно, за рекомендацією тестя директора ліцею Василя Федоровича Малиновського — протоієрея Андрія Панасовича Самбірського, який був першим керівником Практичної школи землеробства[5][6].

28 жовтня 1811 - отримує чин колезький асесор.

20 серпня 1813 - переведений завідувачем столу в загальній канцелярії військового міністра[7].

Одночасно 1814 стає членом комітету та хранителем бібліотеки і архіву Імператорського вільного економічного товариства[8].

8 січня 1816 року у чині 7 класу переведений комісіонером до провіантського штату і 1816 року стає членом Санкт-Петербурзького Провіантського Депо.

Займає посаду вченого секретаря у інженерному підрозділі Військового вченого комітету при Головному штабі у 1820—1824 роках у чині надвірний радник[9][10][11][12], у 1824—1829 роках у чині чиновника 6 класу[13][14][15][16][17], у 1830—1831 роках у чині чиновника 5 класу[18].

Починає із співробітництва 1792 з журналами «Дело от безделья», «Прохладные часы», 1799 року — у першій частині «Ипокрены», 1805 року — у «Журнале для пользы и удовольствия», де розмістив велику кількість віршованих та прозових п'єс як власних, так і перекладних з давніх та нових мов.

Переклав трагедію Шиллера «Марія Стюарт», вистави якої пройшли 1810 року в обох театрах Санкт-Петербурга.

Один з фундаторів Санкт-Петербурзького вільного товариства любителів російської літератури[19][20][21][22][23].

Друковані видання:

• «Похищение Прозерпины наизнанку», у 3-х піснях. М., 1794. 2-е видання СПб.,1805.(рос. дореф.)
• «Ода на прибытие государя императора Павла Петровича в Москву для всерадостного коронования», М., 1797.(рос. дореф.)
• «Наука любить», М. 1798. Переклад з фр.(рос. дореф.)
• «Благодарность его превосходительству, д. с. с. и кавалеру, медицины доктору Самойловичу в городе Николаеве», 1804.(рос. дореф.)
• Фіндлетер «Собрание кратких экономических сочинений, основанных на опытах и практике славнейших английских фермеров», у 2-х част., Переклад з фр. 1806.(рос. дореф.)
• «Европейскій Музей», періодичне видання, 1809.(рос. дореф.)
• «Жизнь Екатерины I», СПб, 1809.(рос. дореф.)
• «Полная новейшая французская грамматика», СПб., 1811.(рос. дореф.)
• Франсуа Гільйом Дукре-Думініль «Яшенька и Жоржетта, или Приключение двух младенцев, обитавших на горе». Переклад з фр.(рос. дореф.)
• «Царь Иван Васильевич Грозный на звериной охоте», 1816.
• «Чеслав», 1818.(рос. дореф.)
• Іоан Масон «О познании самого себя», 1819. Переклад з нім.(рос. дореф.)
• Франсуа Фенелон «Странствование Телемака», 1822. Переклад з фр.(рос. дореф.)
• Джон Мілтон «Потерянный рай», СПб., 1824. Переклад з англ.(рос. дореф.)
• Крістоф Мартін Віланд «Вастола, или Желания. Повесть в стихах, соч. Виланда. В 3-х ч. Изд. А. Пушкиным». 1835. Переклад з нім. від 1807 р.(рос. дореф.)
• «Путешествие в Азиатскую Грецию», у 2-х част., М. Переклад з фр.(рос. дореф.)
• Фрідріх Август Людвіг фон Бургсдорф «Руководство к надежному воспитанию и насаждению иностранных и домашних дерев, которые в Германии, равномерно в средней и южной части России на свободе произрастать могут», у 2-х част., СПб., 1801—1803. Переклад з нім.(рос. дореф.)
• «11-я песнь Энеиды на изнанку», СПб.(рос. дореф.)

Не видані рукописи:

• «Сельская экономия для дам», ч. I, з кресленням.(рос. дореф.)
• «Избранные места и краткие поэмы из лучших древних и новых иностранных писателей, стихами».(рос. дореф.)
• Овідій «Виховання» у 4-х піснях. З IX част. Героїд. Переклад видання Дората з фр.(рос. дореф.)
• Систематическая выписка из 24-х частей Трудов С.-Петербургского Имп. Вольного Экономического общества".(рос. дореф.)

• орден Святої Анни 4 ступеня (21 листопада 1810)[24];

1843 року у чині статський радник пішов у відставку.

1844 року внесений у дворянську родовідну книгу[25]

Помер 28 грудня 1854. Похований на Смоленському кладовищі.