Ляшко Микола Миколайович

Народився 7 (19 листопада) 1884 року в Лебедині (тепер Сумська область). Батько був солдатом, мати — селянкою. В 11 років почав трудове життя у Харкові хлопчиком у кав'ярні та учнем на кондитерській фабриці. У 1899 році став учнем токаря, працював на заводах Харкова, Миколаєва, Севастополя, Ростова-на-Дону. З 1901 року брав участь у робітничому русі.

У 1903 році його було вислано в Олонецьку губернію як соціал-демократа. У 1908—1911 роках відбував заслання у Вологодській губернії, а в 1914 році він засуджений до року ув'язнення у фортеці за видання журналу «Вогні».

Перші літературні публікації відносяться до 1905 року. У 1918—1919 роках був пов'язаний з Пролеткультом, а в 1920 році він увійшов до групи «Кузня», де вважався самим обдарованим прозаїком. Найбільшу популярність мала його повість «Доменна піч» на тему відновлення промисловості після Громадянської війни.

М. М. Ляшко помер 26 серпня 1953 року. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі (ділянка № 4).

• орден Трудового Червоного Прапора (25.11.1944)
• орден «Знак Пошани» (31.01.1939)
• медалі

• Леснушка (сказка). 1914—1923
• Рассказы. В 2-х кн., 1922-23
• Железная тишина, 1922
• Крепнущие крылья, 1922
• Марьина родина. 1926
• С отарой, 1927
• Сказки, 1930
• Сладкая каторга, 1934—1936 (автобіографічний роман)
• Камень у моря, 1939
• Микола з Лебедина, 1951 (автобіографічна повість про дитинство)

• Ляшко Николай Николаевич Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)М.: «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)

• Ляшко Микола Миколайович // Коротка літературна енциклопедія / Гл. ред. А. А. Сурков. — М: Радянська енциклопедія, 1962—1978.