Лівер Георгій Вікторович
Лі́вер Гео́ргій Ві́кторович (1894, Владикавказ, Терська область, Російська імперія — 1918, поблизу Ромодана[1], Полтавська губернія, за іншими даними — поблизу Бахмача[2], Чернігівська губернія, нині — Україна) — революціонер-більшовик, учасник боротьби за встановлення радянської влади в Києві в 1917–1918 роках.
Лівер Георгій Вікторович | |
---|---|
| |
Народився |
1894 Владикавказ, Терська область, Російська імперія |
Помер |
1918 поблизу Ромодана, Полтавська губернія (нині — Україна) |
Підданство |
Російська імперія (до 1917 року) |
Діяльність | революціонер |
Партія | РСДРП(б) |
Біографія
Народився у Владикавказі в дворянській родині. Навчався в Анапській гімназії, звідки був виключений після 8-го класу за революційну діяльність[2]. З 1914 року — на підпільній партійній роботі в Києві. Був агентом газети «Правда», поширював нелегальну літературу, вів антивоєнну пропаганду. 1915 року був заарештований і після дев'яти місяців ув'язнення засуджений до заслання «на невизначений термін» в Єнісейську губернію[1].
Після Лютневої революції 1917 року Лівер повернувся до Києва, часто виступав перед робітниками, брав участь у створенні загонів Червоної гвардії. Його було обрано членом Київського комітету РСДРП(б), виконавчого комітету Київської Ради робітничих депутатів. Був секретарем Подільського райкому партії. У дні Жовтневого та Січневого повстань у Києві Лівер активно брав участь у боях із військами Української Центральної Ради та Української Народної Республіки. Він також очолив оперативний штаб по керівництву повстанням у Подільському районі[2].
У лютому 1918 року після зайняття Києва радянським революційним військом Михайла Муравйова увійшов до складу тимчасового Військово-революційного комітету. Загинув Лівер наприкінці березня 1918 року під час сутички Бахмацької групи радянських військ з німецькими військами[3].
Увічнення пам'яті
У Києві на честь Георгія Лівера в 1928–1944 роках Андріївський узвіз мав назву вулиця ім. Лівера (узвіз Лівера)[4][5]. У 1957–1991 роках Притисько-Микільська вулиця на Подолі в Києві також мала назву вулиця Лівера[6][7].
У червні 1962 року на фасадах будинків № 2 і 9 по вулиці Лівера (нині — Притисько-Микільська вулиця, 2 і 9/4) було встановлено анотаційні дошки з чорного граніту з написом: «Ця вулиця носить ім'я Лівера Георгія Вікторовича (1894–1918) — активного борця за встановлення Радянської влади, члена Київського комітету РСДРП(б), секретаря Подільського райкому партії в 1917–1918 рр.»[8]. Обидві дошки на початку 1990-х років демонтовано у зв'язку з перейменуванням вулиці[9][10].
Примітки
- Пролетарська правда, 1927.
- Миронец, 1977, с. 18..
- Памятник борцам, 1925, с. 344..
- Протокол засідання Президії Київської Міської Ради ІХ скликання від 8 лютого 1928 року Ч. 35, п. 541 «Про перейменування вулиць» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 463, арк. 202, 204. Архівовано з першоджерела 2 листопада 2015.
- Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
- Постанова бюро Київського міського комітету Компартії України і виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 10 грудня 1957 року № 2193 «Про впорядкування справи присвоєння імен державних і громадських діячів вулицям і державним установам м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 926, арк. 577–578. Архівовано з першоджерела 15 квітня 2013.
- Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 6 вересня 1991 року № 561 «Про найменування вулиць і повернення вулицям історичних назв» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 3864, арк. 79–81. Архівовано з першоджерела 10 березня 2013.
- Галайчук, 1966, с. 68..
- Улица Ливера (1) // Карта «Интересного Киева» (рос.)
- Улица Ливера (2) // Карта «Интересного Киева» (рос.)
Джерела
- Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — 2-ге вид., випр. — К. : Реклама, 1979. — С. 144.
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 11, 178–179. — ISBN 5-88500-070-0.
- Галайчук А. М. Розповідають художньо-меморіальні дошки Києва. — К. : Мистецтво, 1966. — 112 с.
- Миронец Н. И., Пономаренко Л. А. Их именами названы улицы Киева. — К. : Общество «Знание», 1977. — 32 с.
- Памятник борцам пролетарской революции, погибшим в 1917–1921 гг. / Сост. Л. Лежава, Г. Русаков. — 3-е изд., испр. и доп. — М.–Л.: Гос. изд-во, 1925. — 782 с., ил. (рос.)
- Ті, що одійшли // Пролетарська правда. — 1927. — № 255 (1868). — 6 листопада. — С. 10.