Лівонське герцогство

• Лівонське герцогство (нім. Herzogtum Livland).
• Задюнське герцогство (лат. Ducatus Ultradunensis) — від назви річки Дюна (Західна Двіна), південного кордону герцогства.
• Задвінське герцогство (рос. Задвинское герцогство) — російський переклад латинської назви
• Задвінське князівство (пол. Księstwo Zadźwińskie) — польський переклад російської назви.
• Інфлянтське князівство (пол. Księstwo Inflanckie) — польська назва князівства.
• Інфлянти (пол. Inflanty) — полська назва усієї Лівонії і Лівонського герцогства зокрема.
• Польська Лівонія

На кінець 1550-х років, в ході неуспішної Лівонської війни із Московією, члени Лівонської конфедерації опинилися під загрозою московського поневолення. У зв'язку з цим, 1559 року Готтгард Кеттлер, магістр Тевонського ордену в Лівонії, уклав із Сигізмундом II Августом, королем польським і великим князем литовським, угоду в Вільні. Ця угода передбачала створення в Лівонії протекторату польської корони на основі земель ордену та Ризького архієпископства. 28 листопада 1561 року члени Лівонської конфедерації підписали Віленську унію, за якою стали васалами Польсько-Литовської держави. На півдні Лівонії було утворене герцогство Курляндії і Семигалії, а в центральній і північній частині — на теренах сучасних південної Естонії та південно-східної Латвії та — Лівонське герцогство. Обидва утворення очолив колишній магістр Готтгард. Він став першим світським герцогом Курляндії й Семигалії, а також першим господарем і губернатором польського короля в Лівонському герцогстві. Резиденція губернатора розташовувався в Ризі. До 1569 року герцогство перебувало в залежності Великого князівства Литовського, а після Люблінської унії стало кондомініумом Польщі й Литви.

1566 року, за наказом польського короля Сигізмунда II Августа, новим губернатором і намісником Лівонського герцогства було призначено Ян-Єроніма Ходкевича, великого маршалка литовського. Відтоді Лівонське герцогство перетворилося на фактичну провінцію Польсько-Литовської держави.

До 1582 року територія Лівонського герцогства була ареною воєнних дій між польсько-литовсько-лівонськими військами та Москвою. Частина лівонських земель перебувала під окупацію московитів, які заснували на них Лівонське королівство. У боях за визволення герцогства брали участь й козацькі загони з України. 15 січня 1582 року воюючі сторони уклали Ям-Запольським мирний договір, що поклав кінець Лівонській війні. За умовами договору Лівонія була звільнена від неприятеля й остаточно закріпилася за Річчю Посполитою.

У ході польсько-шведської війни 1600–1629 років шведські війська окупували усю територію Лівонського герцогства, за винятком південно-східної частини. 1621 року поляки офіційно скасували герцогство, перетворивши його на Інфлянтське воєводство. 1629 року, за умовами Альтмаркського договору, Річ Посполита визнала територіальні втрати у Лівонії. На завойованих шведами землях — південної Естонії та центральній Латвії — було створено домініон Шведська Лівонія.

1772 року, в ході першого поділу Речі Посполитої, територія колишнього Лівонського герцогства увійшла до складу Російської імперії.

Поділ у 1561–1598 роках:

• Ризький округ;
• Трейденський округ;
• Венденський округ;
• Динебурзький округ.

Поділ у 1598–1621 роках:

• Дорпатське воєводство;
• Парнавське воєводство;
• Венденське воєводство.

• Bunge, Friedrich Georg von. Liv-, Esth- und Curländisches Urkundenbuch nebst Regesten. — Reval: Kluge und Ströhm, 1853—1862.
• Rutenberg, Otto von. Geschichte der Ostseeprovinzen Liv-, Esth- und Kurland von der ältesten Zeit bis zum Untergange ihrer Selbständigkeit. — Leipzig: Engelmann 1859—1860.
• Stewart Oakley. War and Peace in the Baltic, 1560—1790. London, New York 1992. ISBN 0-415-02472-2
• Pistohlkors, Gert von. Deutsche Geschichte im Osten Europas: Baltische Länder Siedler Verlag, Berlin 2002. ISBN 3-88680-774-6.
• Andres Adamson. Prelude to the birth of the Kingdom of Livonia. Acta Historica Tallinnensia 14/2009
• Plakans, Andrejs. A Concise History of the Baltic States. Cambridge University Press, 2011. ISBN 0-521-54155-7.