Ліво-зелений рух

У 1930 році ліве крило Соціал-демократичної партії Ісландії (СДПІ) вийшло з партії і оформилося в Комуністичну партію Ісландії (Kommúnistaflokkur Íslands, КПІ). У жовтні 1938 року з СДПІ вийшла ще одна ліва група, яка того ж року об'єдналася з КПІ в Єдину соціалістичну партію Ісландії (Sameiningarflokkur alþýðu — Sósíalistaflokkurinn, ЄСПІ). У 1956 році ЄСПІ вступила з черговою групою лівих соціал-демократів («Егалітарним товариством») в електоральний союз — «Народний союз» (Alþýðubandalagið), в 1968 році перетворений у нову лівосоціалістичну партію. У 1999 році «Народний союз» об'єднався з ще трьома партіями «лівіше центру» — СДПІ, «Національним пробудженням» (Þjóðvaki) (черговий лівий відкол від СДПІ) та «Жіночим списком» (Samtök um kvennalista) — в Соціал-демократичний альянс (СДА).

«Ліво-зелений рух» було засновано того самого 1999 року після відмови низки депутатів Альтингу увійти до складу СДА. У Ліво-зелений рух, крім чотирьох депутатів з Народного альянсу і «Жіночого списку» увійшли як незадоволені неоліберальним поворотом ліві соціал-демократи і екс-комуністи, так і активісти ліворадикальних рухів (троцькісти, маоїсти), феміністки і екологи, згуртовані навколо форуму нових лівих «Стефна».

На парламентських виборах 1999 року Ліво-зелений рух отримав 9,1 % голосів виборців і шість (63) місць в Альтингу. Подібні показники партія показала на парламентських виборах 2003 року — 8,8 % голосів, 5 депутатських місць. Парламентські вибори 2007 року принесли 14,3 % голосів і збільшили представництво руху в Альтингу до 9 місць.

У січні 2009 року, на тлі ісландського фінансового колапсу, Ліво-зелений рух підтримав народні виступи в Рейк'явіку («кастрюльну революцію»), які призвели до падіння правоцентристського коаліційного уряду консервативної Партії незалежності і Соціал-демократичного альянсу[1]. Внаслідок цього партія увійшла до складу першого уряду соціал-демократки Йоганни Сігурдардоттір як молодший партнер.

На парламентських виборах 2009 року Ліво-зелений рух домігся значного успіху, зайнявши третє місце. Отриманий партією результат у 21,7 % голосів на виборах, явка на яких перевищувала 85 %, є найкращим для ісландського лівосоціалістичного партійного об'єднання з 1978 року, коли Народний альянс набрав 22,9 %. В Альтинг пройшли 14 депутатів від Ліво-зеленого руху, до яких пізніше приєднався представник «Громадянського руху», який став незалежним. Згодом три депутати покинули фракцію ліво-зелених: двоє стали позафракційними, один приєднався до центристської Прогресивної партії.

За результатами виборів Ліво-зелений рух увійшов до складу другого кабінету Йоганни Сігурдадоттір, незважаючи на існуючі розбіжності з соціал-демократами з питань позики МВФ та євроінтеграції. В уряді Ліво-зелений рух отримав рівну з Соціал-демократичним альянсом кількість портфелів (5), очоливши міністерства фінансів; сільського та рибного господарства; навколишнього середовища; внутрішніх справ; освіти, науки і культури.

Чисельність партії перевищує 5000 осіб[2] (майже 2 % населення острова). Загальна кількість тих, хто проголосував за Ліво-зелений рух на виборах 2009 року досягла 40 580 осіб.