Лікареве

Поблизу Лікаревого, на мису, утвореному берегом річки Велика Вись та струмком, знаходиться поселення Трипільської культури етапу ВІІ, відкрите новомиргородським археологом Петром Івановичем Озеровим та обстежене О. В. Цвек у 1987 році. Площа поселення — близько 40 га. Тут виявлено залишки наземних жител, розташованих по кільком колам.[2][3]

Лікареве на військово-топографічній карті 1869 року

В районі сучасного села Лікареве, у гирлі річки Скарбна до 1750-х років існувала пасіка новомиргородського козака Гната Завалія.

Оскільки мешканці села належали до приходів як Покровської церкви Андріївки, так і церкви Різдва Богородиці села Троянове, то метричні книги з записами про хрещення та народження, вінчання та відспівування з 1780 року нині знаходяться в Одеському обласному архіві[4], з 1795 року — в Кіровоградському обласному архіві.[5] Матеріали перепису населення 1858 року — ревізькі казки, знаходяться в Херсонському обласному архіві.[6] Дані про окремі родини та матеріали перепису населення 1858 року можна знайти на сімейному сайті «Рід Чорноіван».[7]

Відповідно до ревізької казки 1858 року, тут у власності поміщиці баронеси Анни фон Медем налічувалось 138 осіб чоловічої статі та 148  — жіночої, тобто 286 осіб.

В 1959 році село увійшло в підпорядкування Новомиргородської міської ради. Тут містився колгосп імені Котовського.[8]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 234 особи, з яких 93 чоловіки та 141 жінка.[9]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 212 осіб.[10]

В 2011 році населення скоротилось до 116 жителів.

Станом на 1 січня 2014 року у 56 дворах тут мешкало 111 осіб (50 чоловічої статі та 61 — жіночої), з яких 17 дітей. Рівно через рік населення зменшилось на 2 особи.

У Лікаревому налічується три вулиці:[12]

• Миру вул.
• Перемоги вул.
• Троянівська вул. (колишня Радянська)

• Погода в селі Лікареве
• Соціально-економічна характеристика сільського населеного пункту. Село Лікареве.