Лінчепінзький кафедральний собор
Лінчепінзький кафедральний собор (швед. Linköpings domkyrka) — собор у шведському місті Лінчепінг. Є кафедральним собором єпархії Лінчепінга Шведської Лютеранської Церкви.
| Лінчепінзький кафедральний собор | |
 | |
 | |
| Дата створення / заснування | 1143 |
|---|---|
| Названо на честь | Петро |
| Держава |
 Швеція[1] |
| Адміністративна одиниця | Лінчепінг[1] |
| Місце розташування | Лінчепінг[1] |
| Дієцезія | Diocese of Linköpingd |
| Присвячено | Петро |
| Оператор | Linköping Castle and Cathedral Museumd |
| Архітектор | Хельґо Зетерваль |
| Архітектурний стиль | готика |
| Статус спадщини | ecclesiastical listed building complexd[2] |
| Довжина або відстань | 110 м |
| Ширина | 35 м |
| Висота | 107 м |
| Категорія Вікісховища для інтер'єра елемента | d |
| Сторінка інституції на Вікісховищі | Linköpings domkyrka |
| Офіційний сайт | |
 Лінчепінзький кафедральний собор у Вікісховищі | |
Історія
Собору в сучасному вигляді має приблизно 800 років. Однак, його історія починається в XI столітті з дерев'яної церкви, що стояла на цьому місці. Приблизно 1120 року була побудована кам'яна церква, розмірами приблизно на половину сучасної будівлі (довжина 110 метрів, висота вежі 107 метрів).
Приблизно в 1230-і роки постала необхідність побудувати велику церкву, оскільки стара стала замала. Церкву було розширено на схід, з новим хором та трансептом. Ці частини збереглися досі. Сучасна вівтарна частина також залишилася з того часу.
Наступне розширення церкви було проведене після коронації Вальдемара I, 1251 року. Тодішній вигляд церкви зберігся до наших днів. На початку XV століття, приблизно 1408–1420 роки, були побудовані капели з великими вікнами, що розташовані у вигляді зірки. Капели були названі на честь Св. Андреаса (пізніше перейменована на честь Св. Марії), Св. Миколая та Св. Хоми.
У 1546 та 1567 роках дах собору горів при пожежах. Головну вежу відновлювали між 1747–1758 роками, і знову між 1877–1886 роками цього разу архітектором Гельго Зетервалем (Helgo Zettervall). Під час реконструкції, проведеної 1967 року, була відновлена форма даху 17-го сторіччя.
Вівтарна частина розписана норвезьким художником Г. Серенсеном.
Дах критий мідними пластинами, під впливом навколишнього середовища він виразно зелений.
Література
- Bengt Cnattingius: Linköpings domkyrka, Linköpings stiftsråds kyrkobeskrivningskommitté 1963
- Nils Erik Petersson: Domkyrkan berättar, Akademi för kyrka och kultur i Linköpings stift 1992
- Anders Eckerdal, Mats Fredrikson, Gunnar Lindqvist, Sverker Linge, Jonas Sällberg: Katedralen i Linköping, Carlssons 2001, ISBN 91-7203-384-3
- Harald Tigerström: Linköpings domkyrkoklockor, Domkyrkans bokbord 1999