Ліпкан Володимир Анатолійович

22 грудня 2018 року рішенням Президії Академії наук вищої освіти України нагороджений медаллю імені Ярослава Мудрого.

29 жовтня 2018 року з нагоди святкування Дня народження нагороджений Президентом Федерації кікбоксингу України «ISKA» Олегом Мандзюком оригінальними запонками «ISKA», виготовленими Класичним ювелірним домом Лобортас.

29 травня 2018 року за вагомий внесок у розвиток кікбоксингу в Україні був нагороджений Першим Президентом України Леонідом Кравчуком іменними боксерськими рукавичками.

У 2018 році отримав Подяку від міністра молоді та спорту України Ігоря Жданова за вагомий особистий внесок в організацію Чемпіонату світу з кікбоксингу "ІСКА" в Україні, популяризацію фізичної культури та неолімпійських видів спорту, професіоналізм, відданість справі.

Протягом 2015-2017 рр. неодноразово нагороджений також Грамотами Міністерства оборони України

У 2016 році нагороджений Почесною грамотою Академії наук вищої освіти України «За вагомий особистий внесок у розвиток освіти та науки».

У 2016 році — нагороджений знаком «За розвиток українського спорту» Всеукраїнського об'єднання «КРАЇНА».

У 2016 році — нагороджений знаком «За службу закону» Всеукраїнського об'єднання «КРАЇНА».

У 2013 році – нагороджений грамотою Київської міської державної адміністрації за розвиток спорту.

У 2008 році — нагороджений золотою медаллю Міжнародної кадрової академії «За ефективне управління».[23]

У 2003 році за значні успіхи у навчанні, а також активну організаторську діяльність, позиціонування іміджу України, було визначено найкращим студентом української делегації (серед 13 представників), а також найкращим студентом 41 сесії (серед 47 членів, що представляли Україну, Угорщину, Росію та Румунію), у зв'язку з чим було нагороджено начальником кримінальної поліції Угорщини пам'ятною медаллю та вручено відповідний диплом.

У 2002 році  за вагомий особистий внесок у реалізацію державної молодіжної політики, плідну працю щодо підтримки соціального становлення розвитку молоді в Україні та з нагоди Дня молоді нагороджений почесною грамотою Державним комітетом України у справах сім'ї та молоді.

У 1997 році — отримав премію ім. Володимира Суміна Української правничої фундації, ставши переможцем загальнодержавного конкурсу студентських наукових робіт із дослідженням на тему: «Соціально-правова сутність тероризму».

У квітні 2019 року — пройшов навчання у Єгипті у Компанії Starlife за програмою “Leadershipseminar-2. LS-2”, про успішну участь в якому видано відповідний Диплом. 

3 27 по 31 серпня 2018 року пройшов навчання у Компанії Starlife[24] за програмою «Rhetoric seminar. RS-1», про успішну участь в якому видано відповідний Диплом. Очолював команду фінансових консультантів, яка посіла перше загальнокомандне місце серед 10 команд, що проходили навчання.

У березні 2018 року закінчив з відзнакою Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, отримавши кваліфікацію магістра зі стратегічних комунікацій.

У жовтні 2017 року — пройшов навчання у Туреччині у Компанії Starlife[24] за програмою “Leadershipseminar-1. LS-1”, про успішну участь в якому видано відповідний Диплом.

У листопаді 2015 року — пройшов підвищення кваліфікації в Дипломатичній академії при МЗС України з питань міжнародної комунікації.

З 4 по 7 грудня 2014 року — проходив навчання у Вільній школі журналістики за напрямом Master of Political Management (державне управління, політичний маркетинг і політтехнології, GR, digital технології у суспільно-політичних процесах).

У березні 2010 року — закінчив з відзнакою Навчально-науковий інститут менеджменту безпеки Університету економіки та права «КРОК», отримавши кваліфікацію «Професіонал з управління фінансово-економічною безпекою».

З січня по березень 2010 року — проходив навчання в Інституті національної безпеки Університету Делавер (NSI, Delaware, USA).

З квітня 2006 року по лютий 2009 року обіймав посаду начальника кафедри міжнародних відносин та національної безпеки Київського національного університету внутрішніх справ. На даній кафедрі було розроблено інноваційні комплекси інформаціологічних дисциплін: «Інформаційна безпека України», «Державна інформаційна політика України», «Інформаційна акмеологія», «Інформаційне право», «Правові основи захисту інформації з обмеженим доступом», «Інформаційна деліктологія».

З 12 травня по 2 червня 2008 року — успішно пройшов курс підвищення кваліфікації в Інституті безпеки і управління за програмою «Організація і управління безпекою соціальних систем».

У листопаді 2004 року — успішно пройшов тренінгову програму «Професійний поліцейський», отримавши базові знання і навички підвищеного рівня безпечного управління автомобілем, що відповідає програмі підготовки Автоакадемії Водійської Майстерності для водіїв легкових автомобілів, що засвідчено відповідним сертифікатом.

З лютого 2004 по березень 2004 року проходив навчання у Міжнародній Правоохоронній академії в США, штат Нью-Мексико, м. Розвел (International Law Enforcement Academy, Roswell, New Mexico, USA). Де, зокрема вивчав особливості побудови системи стратегічних комунікацій, інформаційного супроводження діяльності сил національної безпеки.

У 2004 році — достроково закінчив докторантуру Київського національного університету внутрішніх справ очної форми навчання, випустивши монографію та подавши на кафедру написану відповідно до вимог ВАК України докторську дисертацію.

У вересні 2003 року — пройшов тренінг ФБР за темою «Розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових речовин» (Post Blast Scene Management).

З 23 травня по 19 липня 2003 року проходив навчання у Міжнародній Правоохоронній академії в Угорщині м. Будапешт (International Law Enforcement Academy, Budapest, Hungary). Під час навчання в академії виконував обов'язки голови української делегації.

З травня по липень 2002 року проходив навчання в Міжнародній правоохоронній академії в Будапешті, Угорщина.

У лютому 2003 року закінчив з відзнакою Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту та бізнесу, отримавши кваліфікацію спеціаліста з менеджменту організацій.

З 20 по 24 січня 2003 року — успішно пройшов тренінг за програмою «Боротьба з тероризмом», який проводив Тренінговий центр «Партнерство заради миру» (Partnership for Peace Training Center).

У грудні 2000 року — пройшов тренінг ФБР за напрямом «Удосконалення навичок посадових осіб правоохоронних органів» (FBI, Law Enforcement Executive Development Seminar).

У червні 2000 року — достроково закінчив ад'юнктуру очної форми навчання, захистивши кандидатську дисертацію в Національній академії Служби безпеки України.

У 1999 році — проходив стажування у поліції Баварії, Німеччина (Bayerische Bereitschaftspolizei).

У 1997 році — закінчив з відзнакою Національну академію внутрішніх справ України.

У 1997 році — закінчив повний курс підвищення кваліфікації по програмі класичного масажу у Республіканському лікувально-реабілітаційному центрі нетрадиційної медицини, отримавши кваліфікацію «Масажист».

З 1995 по 1997 роки навчався на Київських курсах іноземних мов «Інтерлінгва», закінчивши повний курс з англійської мови та склавши випускний іспит з оцінкою «відмінно», отримавши відповідне свідоцтво.

У 1993 році — після успішного складання вступних іспитів, був зарахований до числа курсантів Національної академії внутрішніх справ України денної форми навчання.

У 1993 році — закінчив із золотою медаллю спеціалізовану фізико-математичну школу № 173 м. Києва.

З 1 вересня 1991 року по 15 травня 1993 року — пройшов повний курс теоретичного навчання по професії «Програміст-лаборант» денної форми, отримавши відповідне свідоцтво.

• Позаштатний консультант Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.
• Президент Глобальної організації союзницького лідерства.
• Президент Інституту майбутнього Глобальної організації союзницького лідерства.
• Директор програм національної безпеки Центру воєнної політики і політики безпеки.
• Радник президента Академії безпеки відкритого суспільства.
• Академік Академії наук вищої освіти України.
• Експерт Експертної ради громадської організації «Міжнародна антитерористична єдність».
• Член Експертної комісії при раді УСПП з корпоративної безпеки.
• Доповідач на ІІ Міжнародній науково-практичній конференція «Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва», Internationales Seminar «Internationale Aspekte der Bekämpfung von politischem Extremismus und Terrorismus», Міжнародному науково-практичному семінарі «Криміналістичні основи боротьби з тероризмом» та Regional Conference on Investigating and Prosecuting transnational Organized Crime[25]
• Член редакційної колегії “Журналу східноєвропейського права”
• Член експертної групи Міністерства оборони України з реалізації інформаційної політики.
• Засновник журналу «Імперативи розвитку цивілізації», в якому публікуються матеріали стосовно різноманітних питань міжнародних відносин, а також державної інформаційної політики та стратегічних комунікацій

• геостратегія як система знань і як політико-безпекова і правова практика;
• стратегія державної політики в найбільш важливих сферах життєдіяльності;
• стратегічні комунікації і стратегічне управління;
• стратегічна культура, стратегічне мислення;
• стратегічна правотворчість;
• стратегія державної інфраструктурної політики;
• глобальне лідерство та глобалізація політико-безпекових інститутів;
• система знань про національну та міжнародну безпеку;
• міжнародні відносини в умовах постбіполярного світу;
• теорія і практика боротьби з тероризмом та екстремізмом в умовах глобалізації;
• формування недержавної системи безпеки;
• право національної безпеки, контрольне право, безпековий омбудсман;
• інформаційна і кібербезпекова політика;
• безпекоінфраструктурна політика;
• стратегія розвитку штучного інтелекту, біотехнологій та нанотехнологій;
• інформаційне волонтерство;
• фінансова гідність, фінансова грамотність і накопичувальне страхування.

• пенсійна реформа;
• лайфове накопичувальне страхування;
• кіберстрахування;
• реалізація кібербезпекової політики;
• теорія homo cyberus;
• інформаційне волонтерство;
• розвиток кікбоксингу та спорту;
• розвиток сонячної енергетики.

Автор наступних проектів законів:

• Про кримінальну розвідку;
• Про Комітет державного контролю у сфері національної безпеки України;
• Про служби безпеки суб'єктів господарювання;
• Доктрина недержавного забезпечення національної безпеки України;
• Державна антитерористична стратегія України.
• Про Сили спеціальних операцій Збройних Сил України.
• ДОКТРИНА НЕДЕРЖАВНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
• ПРО СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
• ПРО КРИМІНАЛЬНУ РОЗВІДКУ
• Державна антитерористична стратегія України
• Про Комітет державного контролю у сфері національної безпеки України
• Проект Закону України “Про сили спеціальних операцій Збройних Сил України”
• Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади
• Знищення науки: Вчені звання з 2016 року отримуватимуть по-новому

У складі робочих груп брав участь у розробці:

• Закону України «Про основи національної безпеки України»
• Стратегії національної безпеки України;
• Доктрини інформаційної безпеки України;
• Закону України «Про боротьбу з тероризмом»;
• Закону України «Про національну інформаційну політику»;
• Закону України «Про об'єднані антитерористичні сили».
• Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо утворення військових судів та окремих організаційних питань).
• ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ ІНФОРМАЦІЙНОГО МОНІТОРИНГУ УКРАЇНИ
• Воєнна доктрина України (текст)
• Стратегія розвитку ефективних комунікацій у Збройних Силах України (проект до обговорення)
• Експертний висновок на проект Стратегії розвитку ефективних комунікацій у ЗСУ
• Проект Указу Президента України Про затвердження Концепції розвитку Стратегічних комунікації сектору безпеки і оборони: Проект
• Експертний висновок на проект Указу Президента України «Про затвердження Концепції розвитку Стратегічних комунікацій сектору безпеки і оборони»

До наукової школи Ліпкана В. А. належать наступні науковці:

1. Максименко Юлія Євгенівна. Тема дисертації «Теоретико-правові засади забезпечення інформаційної безпеки України»
2. Діордіца Ігор Володимирович. Тема дисертації «Кримінально-правова відповідальність за дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади»
3. Кобринський Віталій Юрійович. Тема дисертації «Державний контроль у сфері національної безпеки України»
4. Майоров Володимир Володимирович. Тема дисертації «Адміністративно-правовий статус суб'єктів протидії тероризму в Україні»
5. Матвієнко Поліна Євгенівна. Тема дисертації «Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про комерційну таємницю»
6. Залізняк Віталій Анатолійович. Тема дисертації «Систематизація інформаційного законодавства України»
7. Дьоміна Ольга Олександрівна. Тема дисертації «Вилучення речей і документів в адміністративно-деліктному провадженні»
8. Баскаков Володимир Юрійович. Тема дисертації «Адміністративно-правовий режим інформації з обмеженим доступом»
9. Кушнір Ольга Василівна. Тема дисертації «Адміністративно-правові та організаційні засади взаємодії суб'єктів протидії торгівлі людьми»
10. Дімчогло Марина Іванівна. Тема дисертації «Консолідація інформаційного законодавства України»
11. Довгань Микита Юрійович. Тема дисертації «Адміністративна відповідальність за порушення порядку державної закупівлі товарів, робіт і послуг»
12. Череповський Кирил Павлович. Тема дисертації «Інкорпорація інформаційного законодавства України»
13. Ткаченко Олександр Олександрович. Тема дисертації «Адміністративно-правове регулювання діяльності Управління державної охорони України»
14. Татарникова Кристина Геннадіївна. Тема дисертації «Кодифікація законодавства України про інформацію»
15. Баланюк Наталія Юріївна. Тема дисертації «Адміністративно-правові засади функціонування недержавних пенсійних фондів в Україні»
16. Рудник Людмила Іванівна. Тема дисертації «Право на доступ до інформації»
17. Вац Віра Михайлівна. Тема дисертації «Адміністративно-правове регулювання кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України»
18. Мовчун Олег Геннадійович. Тема дисертації «Сутність та порядок вирішення службових спорів»
19. Бамбізов, Євген Євгенійович. Тема дисертації "Інформаційна функція Державної фіскальної служби України"
20. Діордіца Ігор Володимирович[26]. Тема докторської: "Адміністративно-правове регулювання кібербезпеки України". 2018 рік

Інформаційна деліктологія — самостійна підгалузь інформаційного права, що містить сукупність знань про інформаційні делікти і деліктність як масове негативне явище, що містить в собі детермінанти протиправної поведінки делінквента, їхньої особистості з метою вироблення і використання адекватних заходів для протидії інформаційних правопорушень.

Інформаційний делікт — 1) суспільно небезпечне, протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), за вчинення якого деліктним законодавством у сфері інформації передбачено юридичну відповідальність; 2) суспільно небезпечне, протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), за вчинення якого інформаційно-деліктним законодавством передбачено юридичну відповідальність.

Інформаційно-деліктні відносини — відносини, що виникають внаслідок скоєння інформаційних правопорушень між особою, що вчинила та державою в особі її компетентних органів.

Інформаційно-деліктні норми — норми, що передбачають відповідальність за вчинення інформаційних проступків.

Інформаційна інтелігенція — інформаційно освічені й інформаційно грамотні люди, ті, хто має наукові знання роботи зі складно структурованими масивами інформації, у тому відбирати для власного розвитку лише корисну інформацію, і використовуючи її, набувати інформаційні переваги над іншими, отримуючи суттєві важелі для встановлення контролю над інформаційним та іншими стратегічними просторами.

Інформаційний маргінал — особа, яка, будучи членом інформаційного суспільства, поступово втрачає свій інформаційно-правовий статус внаслідок унікальності власної антропосоціокультурної ситуації, при переході до глобальної інформаційної взаємодії в рамках інформаційної глобалізації, і неспроможності протистояти нав'язуванню та пристосуватися до якісно нової сітьової системи інституційних (громадянських і державних) структур інформаційного суспільства.

Інформаційна ідентичність — різновид наднаціональної ідентичності, заснована на загальноцивілізаційній ментальності найвища форма філософсько-антропологічної репрезентації інформаційно-правового знання, що дає ідеалізоване уявлення про онтологічну сутність, епістемологічний зміст, методологічне значення, аксіологічну цінність, антропологічну спрямованість, праксеологічну природу і телеологічні засади розвитку інформаційної цивілізації і окремого суб'єкта як творчого та дієвого актора в цьому процесі. Виступає своєрідним простором інформаційних ідей, інформаційних інтересів, інформаційних цінностей, соціокультурних змістів як відлуння інформаційного розмаїття світу і процесів кіберсоціалізації особистості; консолідуючим чинником для формування інформаційної культури, інформаційної свідомості та інформаційної політики, що характеризують інформаційний потенціал держави і створюють необхідні та достатні умови для збереження культурно-історичної та інформаційної самобутності конкретного інформаційного суспільства; основою для вироблення ефективної державної інформаційної політики, заснованої на взаємодії інститутів держави і громадянського суспільства; зумовлена об'єктивними тенденціями розвитку міжнародного інформаційного права, права інформаційної безпеки, права інформаційної політики, права інформаційного суспільства тощо за допомогою яких уможливлюється здатність до ефективного правового регулювання міжнародних інформаційних відносин, формуються засади до уніфікованого правозастосування інформаційних норм, виробляються уніфіковані інформаційні патерни.

Теророгенез — 1) процес зародження, утворення, становлення, функціонування та еволюції тероризму, оформлення як соціально-деструктивного явища; 2) сукупність національно-історичних, ідейно-культурних, соціально-економічних, правових, кримінологічних і інших процесів, що протікають у суспільстві, які визначають походження й історико-еволюційне формування тероризму; вивчення й аналіз причинно-наслідкових зв'язків, наукове обґрунтування необхідних і достатніх умов виникнення тероризму як складного соціального явища.

Терорологія — галузь пізнання, що вивчає тероризм.

Терорологія (від лат. terror страх і грецьк. logos вчення) — наука, що вивчає тероризм. 1. Наука про тероризм, його причини, умови (фактори), специфіку детермінації, особу терориста, систему заходів по боротьбі з тероризмом та нейтралізації (мінімізації) його наслідків, які вивчаються через органічний синтез філософських, загально і частково наукових методів. 2. Навчальна дисципліна у вищих навчальних закладах, предмет якої є тотожним предмету відповідної науки.

Терорологічна прогностика — галузь терорології, яка вивчає закономірності складання прогнозу і динаміки тероризму і окремих терористичних злочинів, їх окремих властивостей, факторів, заходів боротьби і наслідків тероризму, а також методів боротьби з тероризмом.

Терорологічна профілактика — попередження окремих терористичних злочинів через вжиття заходів щодо їх недопущення, ліквідації або нейтралізації терорологічних факторів.

Терорологічна характеристика — опис властивостей, закономірностей, чинників і наслідків тероризму (терористичних злочинів), а також властивостей особи терориста.

Терорологічне програмування — галузь терорології, що вивчає закономірності розробки програм, планів боротьби з тероризмом і терористичними злочинами.

Терорологічні моделі — моделі тероризму, які слідують з теорії систем. У залежності від величини «Х» стабільності системи будується терорологічна модель. Якщо «Х» більше критичного значення «Хк», то система є замкненою і існуюче розширення системи з часом зміниться її стиском (модель пульсуючої системи), якщо «Х» < «Хк» то система є відкритою і буде постійно розширюватися.

Тероропенологія — галузь терорології, яка вивчає тероризм, специфіку його детермінації і причинності, особу терориста, специфічну систему заходів по боротьбі з тероризмом і наслідки тероризму у місцях позбавлення волі.

Тероросередовище — певна соціальна атмосфера, в умовах існування якої відбувається процес не лише сприяння, а й генерування субстрату тероризму.

Теророфамілістика — галузь кримінології, яка вивчає сімейно-побутові прояви тероризму, її причини та умови, особу терориста, наслідки і специфічну систему заходів по боротьбі з тероризмом.

Теророфілія — любов до тероризму.

Теророфобія — патологічний страх перед тероризмом.

Фемінотероризм — вчинення тероризму жінками.

Фуркація тероризму — (від пізньолат. furcatus — розділений) поділ тероризму на декілька різновидів. Розрізняють біфуркацію і поліфуркацію.

Ювенотероризм — вчинення тероризму неповнолітніми особами.

Ліпкан В. А. — автор понад 250 друкованих наукових праць, зокрема: