Лі Пом Сок

Батько Лі був нащадком сина вана Седжона та служив офіцером в армії Чосону[1].

Ще підлітком брав участь в акціях на підтримку незалежності, за що був засланий до Китаю. 1919 року почав навчатись у військовій академії, школі, метою якої було будівництво нової армії для боротьби за незалежність. Невдовзі Лі брав участь у битві при Ціншаньлі — шестиденній баталії у східній Маньчжурії. Згодом він став генералом Корейської визвольної армії Тимчасового уряду Республіки Корея.

1945 року Лі намагався повернутись на батьківщину, проте був змушений залишитись у вигнанні. Вже наступного оку він все ж зумів повернутись до Кореї, де брав участь у заснуванні Корейського національного молодіжного корпусу[2]. Після того Лі Пом Сок об'єднався з Лі Синманом з метою встановлення унітарного уряду в Південній Кореї. 1 серпня 1948 року Лі став першим прем'єр-міністром новоствореної держави. Обіймав посаду голови уряду до квітня 1950 року.

Після виходу у відставку Лі Пом Сок був послом своєї держави в Республіці Китай, а також секретарем внутрішніх справ Південної Кореї. 1952 та 1956 року балотувався на пост віцепрезидента, втім обидва рази програв вибори. Протягом 1960-их років очолював опозицію[3]. Наприкінці своєї кра'єри Лі був радником Ради національного об'єднання, а також наставником тоді ще сенатора Пак Чон Хі.

10 травня 1972 року Лі здобув ступінь доктора філософії в Тайванській китайській академії. Наступного дня він помер через серцевий напад. Був похований 17 травня на Національному цвинтарі в Сеулі.

• 이범석 (кор.). Архів оригіналу за 19 грудня 2012. Процитовано 9 липня 2020.