Верещагін Василь Васильович

Народився в сім'ї поміщика. У віці дев'яти років вступив до Морського кадетського корпусу. Після закінчення цього закладу та короткотривалої служби вийшов у відставку.

Мав трьох братів; усіх їх відправили до військово-навчальних закладів. Молодші, Сергій і Олександр, стали професійними військовиками; старший, Микола — громадським діячем.

Після виходу у відставку поступив в Петербурзьку академію мистецтв, де вчився в 1860-1863 у А. Т. Маркова, Ф. А. Моллера і А. Е. Бейдемана. Закінчивши академію, поїхав на Кавказ, де пробув близько року. Потім поїхав у Париж, де вчився і працював під керівництвом Жерома (1864-1865). У березні 1865 повернувся на Кавказ і продовжив писати з натури.

Восени 1865 відвідав Петербург, потім знов повернувся до Парижа, щоб продовжити навчання. Зиму 1865—1866 провів, навчаючись у Паризькій академії. Весною 1866 повернувся на батьківщину, завершивши своє офіційне навчання.

У 1867 Костянтин Кауфман, генерал-губернатор Туркестану та командувач російських військ у Середній Азії, запрошує художника до себе на службу — той перебуває при генералові в чині прапорщика. У серпні 1867 Верещагін відправляється в Ташкент і Самарканд. Брав участь в обороні обложеного Самарканда, був поранений і отримав орден Святого Георгія 4-го класу «В воздаяние за отличие, оказанное во время обороны цитадели г. Самарканда, с 2 по 8 Июня 1868 года.»

У кінці 1868 художник їде до Петербурга, звідти до Парижа, а потім знову повертається в Петербург. У 1869 він за сприяння Кауфмана організовує в столиці «туркестанську виставку» своїх робіт. Після закінчення виставки Верещагін знову їде до Туркестану, цього разу через Сибір.

Верещагін за мольбертом, 1902

У 1871 переїхав у Мюнхен і почав працювати над картинами за східними сюжетами. У 1873 влаштував персональну виставку «туркестанських» творів у Кришталевому палаці в Лондоні. Весною 1874 відбулася виставка в Петербурзі. Після виставки майже два роки жив в Індії, виїжджаючи також в Тибет. Весною 1876 повернувся до Парижа.

Дізнавшись весною 1877 про початок російсько-турецької війни, негайно відправився до регулярної армії, залишивши в Парижі свою майстерню, і був зарахований до складу ад'ютантів головнокомандувача Дунайської армії з правом вільного пересування у військах, але без казенного утримання. Брав участь у деяких битвах. У червні 1877 отримав важке поранення.

У 1882—1883 знову подорожував Індією. У 1884 відвідав Сирію і Палестину, по чому створив картини на євангельські сюжети.

У 1901 відвідав Філіппінські острови, в 1902 — США і Кубу, в 1903 — Японію.

Був номінантом на звання лауреата першої Нобелівської премії миру в 1901. Був особистим другом президента США Теодора Рузвельта, протягом багатьох років дружив з Іваном Тургенєвим, Львом Толстим, Томасом Едісоном, Хосе Марті, Ернстом Геккелем, Іллєю Рєпіним[1].

У 1904, з початком російсько-японської війни, відправився на фронт.

Загинув в битві під Порт-Артуром у результаті підриву на міні броненосця «Петропавловськ» разом з адміралом Степаном Макаровим.

Барельєф на музеї ім. Василя Верещагіна в Миколаєві

• «Релігійна процесія на святі Мохаррем в Шуші» (1865)
• «Вулиця в селі Ходжагенті» (1868)
• «Колишнє укріплення Кош-Тигермень» (1868)
• «Хід в зиндан (підземна в'язниця) в Самарканді» (1868)
• «В'їзд у місто Катта-Курган» (1868)
• «Після поразки (Переможені)», 1868
• «Руїни театру в Чугучаку» (1869)
• «Киргизькі кибитки на ріці Чу» (1869)
• «Жебраки в Самарканді» (1870)
• «Політики в опіумній крамничці. Ташкент» (1870)
• «Дервіші у святковому вбранні. Ташкент» (1870)
• «Хор дервішів, що просять милостиню. Ташкент» (1870)
• «Варвари» — до неї входять картини «Виглядають» (1873), «Нападають зненацька» (1871), «Оточили — переслідують…» (1872), «Представляють трофеї» (1872), «Тріумфують» (1872).
• «Двері Тимура (Тамерлана)» (1871—1872)
• «Мавзолей Тадж-Махал в Агрі» (1874—1876)
• «Шлях військовополонених», 1879, (Бруклінський музей, Нью-Йорк)
• «Після атаки. Перев'язний пункт під Плевною», 1881
• «В турецькій покійницькій», 1881
• «Придушення індійського повстання англійцями» (бл. 1884)
• «Тифліс» (зібрання (колекція) Градобанку, Київ)

«Вивозять поранених з поля бою», до 1888

• 
  Наполеон на Бородінських висотах, 1897
• 
  Наполеон і маршал Лористон («Мир будь-що-будь!»), 1899-1900
• 
  У підкореній Москві («Підпалювачі» або «Розстріл у Кремлі»), 1887-1888
• 
  Перед атакою. Під Плевною, 1881
• 
  Апофеоз війни, 1871-1872, Третьяковська галерея
• 
  Шипка-Шейново. Скобелєв під Шипкою
• 
  Про війну, 1873, Третьяковська галерея
• 
  Шпигун, Київська картинна галерея
• 
  Ад'ютант
• 
  Смертельно поранений, 1873
• 
  «Шлях військовополонених», 1879, Бруклінський музей
• 
  Два євреї, 1883-1884
• 
  Вид на Кримські гори
• 
  Головна вулиця в Самарканді з висоти цитаделі рано вранці, 1869-1870
• 
  Торжествують,1872
• 
  Самарканд, 1869
• 
  Дервіші у святковому вбранні, 1869-1870, Третьяковська галерея
• 
  Афганець, 1867-1868
• 
  Араб на верблюді, 1869-1870
• 
  Двері Тимура (Тамерлана), 1872
• 
  Японка, 1903
• 
  Мавзолей Тадж-Махал, 1874-1876
• 
  Гімалаї увечері, 1875
• 
  Придушення індійського повстання англійцями, 1884, ймовірно знищена
• 
  Вечір на озері. Один з павільйонів на Мармурової набережній в Раджнагарі (князівство Удайпур), 1874
• 
  Раджнагар. Мармурова, прикрашена барельєфами набережна на озері в Удайпурі, 1874
• 
  Араб на верблюде, 1869—1870
• 
  Бания (торговец). Бомбей, 1874—1876
• 
  Афганец, 1867—1868
• 
  Бухарский солдат (сарбаз), 1873
• 
  Бхил, 1884
• 
  В горах Алатау. 1869-1870
• 
  Высматривают, 1873
• 
  Гималаи вечером, 1875
• 
  Гималайский пони, 1875
• 
  Всадник-воин в Джайпуре, 1881
• 
  Горный ручей в Кашмире, 1875
• 
  Два ястреба (Башибузуки), 1878-1879
• 
  Священник парс (огнепоклонник). Бомбей, 1874-1876
• 
  Портрет бачи, 1867-1868
• 
  Икона Николы с реки Выя (верховья Пинеги), 1894
• 
  Мулла Рахим и мулла Керим по дороге на базар ссорятся, 1873
• 
  Киргизские кибитки на реке Чу, 1869-1870
• 
  Садовая калитка в Чугучаке, 1869-1870
• 
  Калмыцкая молельня, 1869-1870
• 
  Богатый киргизский охотник с соколом, 1871

• 3410 Верещагін — астероїд, названий на честь художника[2]
• Миколаївський обласний художній музей імені В. В. Верещагіна
• Гедройць Микола Антонович

• Ковпаненко Н. Г. Верещагін Василь Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 482. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Верещагін Василь Васильович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Булгаков Ф. И. Василий Васильевич Верещагин и его произведения / Фототип. и автотип. изд. — Санкт-Петербург: тип. А. С. Суворина, 1896. — 95 с., [88] л. ил., портр.
• Демин Л. М. С мольбертом по земному шару: мир глазами В. В. Верещагина. — М.: Мысль, 1991. — 373, 2 с.
• Верещагин Василий Васильевич // профіль на сайті «Православная энциклопедия»
• Ілля Рєпін. Про Василя Верещагіна