Маковій Гарафина Петрівна

Гарафина (Гарафіна) Петрівна Макові́й (Карча) (2 лютого 194913 березня 2021) — засновниця та лідер релігійного єретичного руху, поетеса, народознавець.

Маковій Гарафина Петрівна
Псевдо Гарафина Петрівна Карча
Народилася 2 лютого 1949(1949-02-02) (73 роки)
Великий Кучурів, Сторожинецький район, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР
Померла 13 березня 2021(2021-03-13) (72 роки)
Поховання Великий Кучурів
Країна  Україна
Діяльність поетеса
Alma mater Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Життєпис

Народилась Гарафина Маковій 2 лютого 1949 року в с. Великий Кучурів Сторожинецького району Чернівецької області в сім'ї колгоспників. Закінчила філологічний факультет Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича[1]. Вчителювала в рідній школі, є відмінником народної освіти. Разом зі своїми вихованцями посадила парк пам'яті загиблих на війні сільчан, створила в школі музей «Берегиня». Дослідила духовне коріння свого села [джерело?].

Г.Маковій видала книги «Абетка християнина», «Золоте віно з бабусиної скрині», «Затоптаний цвіт», «Очі згори», «Народ у народних святах», «Пісні одного села», «У світі рослин», «Віра», «Воскресіння», «Книга чудес», «Духовне виховання», «Світанок», «У колі сім'ї», «Прошу прийняти», «Діалоги з неба», «Наші обереги», «Відповідаємо на запитання», «Народ у народних святах», «Чи я є християнин», «Те, що я бачу», «Мій хресний хід», «Слово моєї душі», «Калинова сопілка», «Сповіді», «Намистини», «Сторінки із щоденника 1993 р.». Її твори філософсько-морально-естетичного спрямування.

У 1995 році засновує «Народознавчо-просвітницьке товариство «Факел»»[2], та однойменне видавництво, розпочинає друк книжок та газети «Економічно-благочестивий вісник».

Померла 13 березня 2021 року.

Вчення Гарафини Маковій

Гарафина Маковій та її послідовники позиціонують себе справжніми християнами[1], хоча насправді сповідують вчення, які не мають нічого спільного з християнством.

Деякі із заборон вчення:

  • не можна переливати олію в окремі посудини[3];
  • не можна використовувати ліки[3], с. 13–14
  • не можна проводити операції навіть при смертельній загрозі[3], с. 16;
  • не можна мати піаніно[3], с. 20;
  • не можна мати акваріумних рибок чи папугу[3], с. 24;
  • не можна брати до рук жолуді (у них начебто вміщено велике вселенське зло)[3], с. 22;
  • не можна пити з отвору пляшки[3], с. 23;
  • не можна дивитися в чужі дзеркала (начебто дзеркало акумулює «астральне зло»)[3], с. 27;
  • не можна переносити слова на письмі[3], с. 306;
  • не можна обходити машину ззаду, коли хочеш сісти в неї (це нібито закликає аварію)[3], с. 28–29;
  • не можна проводжати когось на пероні вокзалу[3], с. 303;
  • не можна писати у свій зошит чи записник номер чужих автомашин (цим нібито перебираєш «карму» водія)[3], с. 293;
  • не можна використовувати телевізор, телефон, електроприлади (це начебто живе втілення диявольщини)[3], с. 181;
  • не можна вживати «субтропічні та цитрусові, бо вони є не наші»[3],с. 110;
  • не можна пити чай: «Чай – від сатани. Варення від Бога. Чай руйнує підкірки головного мозку, висмоктуючи з них енергію завтрашнього дня»[3], с. 72;
  • не можна використовувати пральний порошок: «він порушує енергетичний обмін людини, створений законами Неба» [4], ст. 84-85;

Ставлення Церкви до творів Гарафіни Маковій

17-18 березня 2011 р. Синод Української Православної Церкви Київського патріархату під головуванням Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета офіційно розглянув питання про вчення Гарафіни Маковій. На підставі аналізу публікацій Гарафини Петрівни Маковій та її послідовників Синод визнав, що її вчення істотно суперечить вченню Православної Церкви[5], тому що містить елементи:

  • окультизму,
  • язичництва і магії,
  • анімізму (віри у існування особливих духів неживої природи),
  • духовної самоомани (облещення),
  • марновірств,
  • вірувань у переселення душ, карму та інші елементи нехристиянських віровчень і практик, які прямо суперечать Священному Писанню, Священному Переданню та вченню Православної Церкви.

У зв'язку з цим лжевчення Г. Маковій підлягає засудженню. Визнати, що воно підпадає під дію п. 14 Постанов Архієрейського Собору УПЦ Київського Патріархату від 14 травня 1999 р., яким засуджено окультні вчення[6].

Примітки

Твори

  • Затоптаний цвіт : народознавчі оповідки / Г. П. Маковій. — Київ : Укр.письменник, 1993. — 205с. ; 20 см. — ISBN 5-333-01269-5
  • Помана / Гарафина Маковій Г. // Основа. — 1994.-N4(26).
  • На пелюстках крил [Текст] : Вірші / Маковій Г. // Дзвін. — 1995.-N3.
  • Маковій, Гарафіна. Очі згори : народознавчі новели / Г. П. Маковій. — Київ : Генеза , 1996. — 496 с. ; 20 см. — (Бібліотека журналу «Неопалима купина»). — ISBN 966-504-070-7 (в м. обкл.) :
  • Віно з бабусиної скрині : (Пісні, звичаї, ігри та ін.) Свято Миколая / Маковій Г. П. // Початкова школа. — 1996.-N12.
  • На свій хліб / Маковій Г. // Берегиня. — 2000.-N3.
  • «Картоплі теж подобаються народні співанки» [Текст] : про українські народні пісні / Г. Маковій // Культура і життя. — 2006. — № 21/22 (17 травня). — С. 5.
  • Діалоги з неба / Г. Маковій, О. Новий. – Чернівці : Факел, 1997. – 320 с.
  • Сторінки із щоденника. Маковій Г. 1993 рік. – Чернівці : Факел, 2004. – 624 с.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.