Карма

На санскриті карма означає «дія». Оскільки вся санскритська мова багатозначна, то і поняття карми не можна обмежити цим простим перекладом. Походячи від кореня кри «робити, планувати, виконувати», карма має подальше значення «того, що має причину та наслідок», що розуміється як «немає незалежних дій». Кожна дія або подія є складовою частиною великої сітки причин і стає причиною для майбутніх реакцій або подій. Ця сітка карми (дії) регулюється згідно із «законом карми» — законом дії та реакції.

Більшість непорозумінь виникає внаслідок помилкового ототожнення карми з уже визначеним результатом. Карма — це не напередвизначенність. Ведичне розуміння карми містить в собі як наперед визначеність, так і свободу волі. Причина і наслідок є головною двоїстістю матеріального світу. Все, що відбувається, має причини та наслідки, прямі та непрямі. Випадковості не існує. Все є частиною високоорганізованої структури причин та наслідків. Причина та наслідок відноситься до принципу дії та реакції. Відповідно до Ведичного вчення, цей принцип прикладається і до фізичного і до метафізичного рівня.

У буддійському вченні карму формують наші наміри. Стани свідомості, через які проходить людський розум, формують санкари, які проявляються в майбутньому. У буддійській термінології карма ніколи не означає своїх наслідків, її наслідки відомі як «плід» або «вихід» карми (камма-пхала або камма-віпака). Намір може бути відносно добрим чи поганим, так само як і бажання може бути відносно добрим чи поганим. Так що і карма може бути гарною чи поганою відносно. Гарна карма (кусала) виробляє хороші наслідки, а погана карма (акусала) виробляє погані наслідки.

Поняття «карма» є близьким до Закону великих чисел, що застосовується в статистиці. Наприклад, більше всього пострілів у мішень приходиться на центр, оскільки всі хочуть попасти в яблучко. Але це не означає, що не буде пострілів повз мішені. Вони будуть, але не змінюють загальну картину. Лише доповнюють її. Аналогічно, якщо тато й мама кароокі і високого зросту, то і їх діти будуть кароокі і високорослі. Але це не означає, що серед 10 їх дітей в них не зможе народитися дитина з блакитними очима. Ну і так далі…

Рівність «дія = реакція» («дія = протидія») є основою ньютонівської фізики, яка пояснює механістичні процеси. Використовуючи цю формулу, Ньютон заперечував будь-яку можливість існування причин поза фізичного контакту, проте сучасні квантові фізики відкрили універсальний аспект цього принципу причина-наслідок. Першопрохідники, подібні Девіду Бому, зайшли так далеко, що запропонували гіпотезу існування універсального потенціального квантового поля, яке керує ієрархією причин і тому оптимізує нелокальні фізичні події. Це лише абстрактні ідеї, проте вони показують, що дослідження складної системи дій та реакцій, на атомному та космічному рівні, приводять нас до розуміння того, що не можна механічними причинами пояснити все, що відбувається. Це особливо стосується таких феноменів, як усвідомленість, життя, особистість та доля.

Ведичний погляд на карму може пролити світло на ці питання. Карма з'єднує в собі як матеріалістичний, так і фаталістичний погляди. Карма розширює зародження причини і наслідку з фізичного рівня до нефізичного рівня свідомості та долі.

Християнські конфесії та Церкви, що мають Апостольське спадкоємство, заперечують віру в існування карми.

Вчення про переселення душ і карму історично приймали такі гностичні течії, як альбігойці (катари), павликіани і богомили[1]

Гностичні течії, а також сучасні течії, які не належать до традиційних християнських конфесій, трактують деякі уривки з Біблії як приклади кармічної відплати[2]. Як аргументи ними наводяться тлумачення епізодів Нового Заповіту про Іоанна Предтечу і слів Ісуса Христа про Іллю.

У навчаннях традиції езотеричного християнства карма знайшла своє відображення як «закон причини і наслідку».[3]

• Новітні релігійні рухи:
  • Теософія
  • Вчення Вознесених Владик
  • Індивідуальні тлумачення

Ідея карми була популяризована в Західному світі в кінці ХІХ ст. завдяки роботі Теософського товариства.

	Ми вважаємо карму законом виправлення, який завжди прагне до відновлення порушеної рівноваги в фізичному світі і втраченої гармонії в світі моральному.[4] ... Не карма винагороджує чи карає, але самі ми винагороджуємо або караємо себе дотримуючись законів від яких ця гармонія залежить чи ж порушуючи їх.[5]
— Блаватська О.П., Ключ до теософії

У Вченні Вознесених Владик[6] дано розуміння карми як енергії. Відповідно до нього, негативна карма - це початково чиста божественна енергія вібрації якої були занижені людиною внаслідок її неправильних вчинків, почуттів, думок.[7][8]

Кожен учинок, який ви робите не відповідно до Волі Бога, призводить до того, що Божественна Енергія, якою ви користуєтеся постійно та без якої ви просто не змогли б існувати, забарвлюється цією вашою недосконалою дією. І чим більше недосконалу дію ви вчиняєте, тим нижчих вібрацій набуває Божественна Енергія. Ця енергія нікуди не дівається, вона зберігається у вашій аурі, у ваших емоційному, ментальному та ефірному тілах.[9] Помилково кваліфікована енергія, яка постійно супроводжує вас у житті, притягує до вас ті життєві ситуації, які вам необхідно пройти, щоб засвоїти урок і вчинити в цій ситуації не у відповідності з вашою волею, а відповідно до Волі Бога. …. ваша карма прямо пропорційна ступеню вашого егоїзму, ступеню вашого неприйняття Закону Бога.[10]

Аліса Бейлі карму розглядає як один за найважливіших законів,[11] причини і основи якого закладені в самій будові матерії. Тому крім самого кармічного закону завжди необхідно брати до уваги і той план, ту субстанцію, матерію в якій цей закон діє, а також те «більше життя» якому цей план матерії підпорядкований.

Розрізняється карма різних типів і підтипів в залежності від рівня буття. Так людську карму (де субстанція — саме людство) розділяють на: індивідуальну карму, сімейну, національну, расову, світову.[11]

Відповідно тема звільнення від карми — це по суті лиш еволюційний вихід тієї чи іншої істоти з під впливу кармічних обмежень субстанції більш низької і перехід під вплив більш високого плану буття. В кінцевому підсумку для людини — це подолання карми його тваринної природи і перехід під вплив «карми волі Божої». Буквальне «звільнення від карми» неможливе в принципі, як неможлива в природі пустота.[11]

Деякі західні критики доводять, що карма відноситься до принципу «око за око» та «зуб за зуб», який встановлений людиною та відкидається Богом. Прихильники лібералізму говорять про вільну людську волю, що кожен має право вирішувати де добро, а де зло, і що немає абсолютних стандартів, як, наприклад, ті що визначаються кармою. Помилкове трактування поняття карми призведе до крайнощів. Якщо думати, що карма це просто напередвизначеність, то все, що відбувається, не може бути зміненим, i все, що відбувається, було санкціоновано кармою. Це ніби дозволяє думати: «Я можу експлуатувати інших заради своїх корисних цілей, вбивати людей у таборах або тримати їх за рабів. І якщо я буду поводитися так, то така їх карма, але не моя, оскільки якщо це не було їх кармою, то я б так не робив. Тому мені дозволено зверхньо ставитись до них». Існує багато істот на Землі та поза нею, що думають так — і їх набагато більше, ніж люди можуть собі уявити.

І в такій логіці є дві великі помилки. Перша — наявність вільної волі і друга — карма не є верховним законом цього творіння. Інколи філософи вважають вільну волю безумовним визначальним фактором нашої долі, однак, при всій привабливості цієї ідеї, вона помилкова. Верховний Господь, Крішна, також має план творіння та інколи влаштовує масове знищення живих істот, що стали надто гріховними і від того непокоять решту істот на Землі.

Для розуміння причетності карми ми повинні спершу зрозуміти величний синтез напередвизначеності і вільної волі. Ці два аспекти присутні одночасно. Для усвідомлення цієї тонкої реальності, нам необхідно зрозуміти обидві сторони закону карми: погляд на дію і погляд на реакцію.

Для вивчення погляду на реакцію нам необхідно прийняти те, що все, що відбувається з нами напередвизначено і санкціоновано Верховним авторитетом Всесвіту (Богом, Вішну). Хто як Верховна душа присутній у Всесвіті і в кожному серці живих істот як всюдисущий свідок і пам'ять Всесвіту). Приймаємо ми цю точку зору чи ні, фактом є те, що все, що відбулося, не може бути змінено. Ми можемо назвати це випадковістю, поганою або доброю вдачею, але тоді не дістанемо уроки, котрі повинні одержати.

Вивчити ці аспекти дуже важливо, оскільки кожна ситуація потребує нашого рішення. Це приводить до другого аспекту карми, погляду на дію. Хоча законом карми напередвизначені обставини, в яких ми зараз знаходимося, ми маємо вільну волю вирішувати, як повести себе в кожній ситуації. Але наявність вільної волі не робить нас «вільними» i незалежними. Вільна воля значить, що ми можемо вибрати, як повестися під впливом різноманітних обставин; однак ми не в силах контролювати результати наших дій, які приходять до нас відповідно до вищого закону карми.

Людині не заборонено вести себе так, як вона хоче. Вона має свободу волі. Проте з цією свободою волі межує відповідальність, оскільки вид наших вчинків визначає подальші наслідки. Тому ми вільні у виборі свого майбутнього, як індивідуального, так і колективного. І ми створюємо реакції, якими насолоджуємося або страждаємо. Ми постійно одержуємо реакції попередніх вчинків, які ми зробили, керуючись своєю вільною волею. Від того лише ми несемо відповідальність за нещастя або щастя, і матеріальна природа створює умови, всередині яких ми насолоджуємося або страждаємо. Колективна карма закладається із індивідуальних карм. Якщо багато людей поводяться схожим чином, підтримують якусь дію, то всі вони несуть колективну відповідальність за результати і одержують колективну реакцію, погану чи добру, в залежності від виконаної діяльності.

Хоча закон карми такий, що ми ніколи не виступаємо сліпою жертвою обставин або напередвизначенності, ми також ніколи не звільняємося від законів творіння, встановлених згідно з волею його Творця. Верховному Господу небайдужий стан речей у матеріальному світі. Він бажає бачити живі істоти щасливими і піднесеними у духовному знанні. Тому інколи Він влаштовує такі ситуації і події, над якими людина не владна.

Тому найкращий вихід — це жити згідно з волею Творця. Така основна відповідальність людської істоти — вчитися тому, що є Творець, і як використовувати все у гармонії з Його волею. Лише так ми зможемо звільнитися від втягнення в нескінченний ланцюг дій та реакцій. Наука про це звільнення із матеріальних пут описана у Ведичній літературі й називається йога.