Максимович Всеволод Миколайович

Народився в Полтаві. Розквіт творчості художника припадає на 1912-1914, коли створив найвидатніші роботи — величезні панно, в яких відчутно вплив ар-нуво Обрі Бердслі. У своїх картинах Всеволод Максимович використовував величезну кількість художніх прийомів. Найважливішими образами для нього були образи античності. Його картини занурені в прадавність, відновлюють архаїчний культ плодючості. На них — нескінченні гірлянди з рослинних візерунків, якими обплетені персонажі, що скидаються на олімпійських богатирів. В роботах Максимовича простежується манера філігранного письма Обрі Бердслі, Юліуса Дітца, Томаса Теодора Гейне й Костянтина Сомова, а також їхніх московських послідовників — Миколи Феофілактова і Василя Міліоті. В них також вгадується вплив традицій Петербурзької академії мистецтв де молодий художник ознайомився з творами російських, українських і польських майстрів — таких як Степан Бакалович, Вільгельм Котарбінський та Генріх Семирадський і їх вірних послідовників Ісака Бродського, Федора Кричевського й Івана Мясоєдова.

Належав до нудистського гуртка атлетів-полтавців, який очолював художник Іван Мясоєдов, вчитель Максимовича. Всеволод Максимович намагався вести богемний спосіб життя, захопився наркотиками і алкоголем. В 1914 році він зіграв головну роль в авангардному фільмі «Драма в кабаре футуристів», а невдовзі покінчив життя самогубством. Напевне, каталізатором цього вчинку був провал перед тим його персональної виставки в Москві. За іншою версією самогубство спричинило нещасливе кохання[1].

На довгі роки після смерті художника його роботи залишались дуже маловідомими. Нове відкриття самобутньої творчості Всеволода Максимовича і сплеск інтересу до неї стався завдяки виставці «Перехрестя. Модернізм в Україні, 1910 — 1930», що в відбулася в 2007 в Нью-Йорку. Побачивши Максимовича, мистецька публіка була приголомшена. Всі імениті газети подали рецензії із захопленими оцінками незнаного досі художника. Стаття в «Нью-Йорк Таймс» починалася словами: «Це просто приголомшливо!». «Для американської публіки це було відкриття нового генія мистецтва», – стверджує Дмитро Горбачов .[2]

Дмитро Горбачов стверджує, що «Всеволод Максимович належить до світових лідерів стилю сецесія. Його ім’я стоїть в одному ряду з геніальними Бердслеєм та Клімтом».[2]

• 
  «Поцілунок», 1913
• 
  Чоловічий портрет, 1912
• 
  «Аргонавти», 1914
• 
  «Пир», 1914
• 
  «Карнавал», 1913
• 
  «Нудизм», 1914
• 
  «Тритон»

• Сторінки українського модерну. Історія та сучасність. І. Горбачова
• Роздоріжжя. Джон Боулт(рос.)
• Всеволод Максимович. Каталог виставки творів. Київ, Національний художній музей, 1996.

• Картини художника представлені на виставці «Перехрестя. Модернізм в Україні, 1910–1930» в Нью-Йорку, (англ.)
• Репродукції робіт
• ЕСУ