Генріх Семирадський

Народився в селі Новобілгород (нині смт Печеніги) біля Харкова у польській родині, син офіцера на службі в царської армії[4].

Його батьки Іпполіт та Михалина Семирадські були в добрих стосунках з видатним правознавцем і письменником Антоном Григоровичем Станіславським в часи його роботи в Харківському університеті.[5]

Освіту Генріх здобував у Харківській гімназії і Харківському університеті, де закінчив фізико-математичний факультет.

Дістав студії з малюнку в харківського майстра Дмитра Безперчого (1825 — 1913) — одного з наймолодших учнів Брюллова, останнього з української групи брюлловців. Художник Безперчий зберіг заповіти академізму Брюллова й зумів прищепити їх наперекір духові часу молодому Семирадському, що серед розпалу боротьби з класичністю та академізмом залишився блискучим академістом.

Мав хист до живопису змалку, тому перебрався в Петербург, де навчався в Академії мистецтв. За успіхи в навчанні дістав державну стипендію на шість років і можливість стажуватися за кордоном. Рік працював у місті Мюнхен (1871), де навчався в Карла фон Пілоті. З 1873 року він у Римі. Тоді саме дістав звання академіка й одружився з Марією Прушинською.

Жив і працював, головно, за кордоном, але виконував замовлення і в Російській імперії. Найзначніше з них — стінопис північного крила на хорах храму Христа Спасителя у Москві.

За багатофігурну композицію «Світочі християнства», що зображала першомучеників християнства в добу імператора Нерона, дістав звання професора Петербурзької Академії мистецтв. Картину привезли на Всесвітню виставку до Парижа у 1878 році, де вона мала успіх, а художник отримав орден Почесного легіону. Професор Петербурзької академії, почесний член Римської, Берлінської, Паризької й Туринської академій. Свого часу дуже популярний художник; слава його успішно конкурувала зі славою Яна Матейка. Є автором збереженої досі театральної завіси «Парнас» Львівського оперного театру.

Саркофаг Генріха Семирадського у крипті заслужених на Скалці у Кракові

У 1901 році він захворів і втратив мову. Восени він зустрівся У Лодзі з Генриком Сенкевичем. Незадовго до смерті за згодою лікарів він виїхав до Стшалково і там помер. Його поховали на Повонзківському цвинтарі у Варшаві. 24 вересня 1903 року прах був перенесений у крипту заслужених на Скалці у Кракові. Після похорону у Кракові пройшли урочисті заходи, які стали знаком подяки за подаровані художником свої картини Національному музею у Кракові.

• У Львові 1910 року вуличку, що сполучає сучасні вулиці Гіпсову та Коновальця, названо на пошанування Генріха Семирадського.
• 27 жовтня 2015 року у Харкові на будівлі бібліотеки Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна відкрито пам'ятну таблицю на пошанування Генріха Семирадського.

Полотна на сюжети зі стародавньої історії, а також євангельські сюжети

• «Діоген розбиває свою чашу» (1868)
• «Довіра Александра Македонського до лікаря Філіппа» (1870), Національний художній музей Республіки Білорусь, Мінськ
• «Римська оргія» (1872), Державний Російський музей, Санкт-Петербург
• «Гонителі християн біля входу до катакомб» (1874), приватна збірка, Москва
• «Грішниця» (1875), Державний Російський музей, Санкт-Петербург
• «Світочі християнства» (1876), Національний музей, Краків
• «Вхід Христа до Єрусалима» (1876)
• «Хрещення Господнє» (1878)
• «За прикладом богів» (1879), Закарпатський обласний художній музей ім. Й. Бокшая, Ужгород
• «Ставок зі скульптурою Відпочинок Фавна» (1881), Національний музей, Варшава
• «Давній танець серед мечів» (1881), Державна Третьяковська галерея, Москва
• «Римська ідилія» (1885)
• «Христос у домі Марфи й Марії» (1886), Державний Російський музей, Санкт-Петербург
• «Фріна на святі Посейдона в Елефсіні» (1889)
• «Ісаврійські пірати, що продають свою здобич» (1889), Харківський художній музей, Харків
• «Спокуса святого Єроніма» (1889)
• «Свято Вакха» (1890)
• «Христос і самаритянка» (1890)
• «Парісів суд» (1892)
• «Дірцея на римському цирку» (1898) та ін.

Інші історичні полотна

• «Шопен у князя Радзивілла» (1887, з історії Польщі)
• «Тризна воїнів Святослава» (1884, історії Київської Русі)

Полотна побутового жанру

• «Відпочинок. Селянка» (1890)

• 
  Поцілунок за прикладом богів (Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького)
• 
  Воїни Святослава приносять полонених у жертву поганським богам під час облоги Доростола
• 
  Автопортрет Г. Семірадського (близько 1876)
• 
  Христос і самаритянка, 1890. Львівська галерея мистецтв.
• 
  Зала Семирадського в Національному музеї у Кракові
• 
  Великий театр у Львові
• 
  Танок серед мечів (1880)
• 
  Христос та грішниця (1873)
• 
  Ніч Івана Купала (1880)
• 
  Похорони вождя русів (1883)
• 
  Христос в домі Марії та Марти (1886)
• 
  Талісман (1880)
• 
  Занавіс театру Юліуша Словацького в Кракові
• 
  Занавіс театру опери та балету у Львові
• 
  Світочі християнства (1877)
• 
  Християнська Дірке (1897)
• 
  Фріна на святі Посейдона в Елефсіні (1889)

• Henryk Siemiradzki. In: Ulrich Thieme, Felix Becker u. a.: Allgemeines Lexikon der Bildenden Künstler von der Antike bis zur Gegenwart. — Band 31, E. A. Seemann, Leipzig, 1937. — 95 s. — ISBN 978-83-923943-8-9. (нім.)
• Anna Król Henryk Siemiradzki (1843—1902): katalog wystawy / Ewa Ryżewska-Kulawik (red.), Marek Wiatrowicz (red.), Jerzy Juruś (tłum.). — Stalowa Wola: Muzeum Regionalne, 2007. — ISBN 978-83-923943-8-9. (пол.)
• Wiesława Górska Henryk Siemiradzki. — Warszawa: Edipresse Polska, 2007. — (Kolekcja Ludzie, Czasy, Dzieła: 37). — 95 s. — ISBN 978-83-7477-216-7. (пол.)
• Сергеева В. Увековечена память талантливого художника / В. Сергеева // Харьковские известия. — 2015. — 29 октября. (рос.)

• Семирадський // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Семирадський Генрих // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1716. — 1000 екз.
• Henryk Siemiradzki (Pieczeniegi k. Charkowa, 1834 — Strzałkowo k. Radomska, 1902) (пол.)
• Генріх Семирадський: біографія та картини // UaModna, 8 вересня 2015
• Генріх Семирадський на сайті Українці в світі.
• Юлія Корсик Постать і творчість Г. Семирадського в річищі сучасної мистецтвознавчої науки / Ю. Корсик // Художня культура. Актуальні проблеми: збірник наукових праць. — 2009, випуск 9. — С. 410—437.
• У Харкові відкрили меморіальну дошку Генріху Семирадському
• Генрік Семирадський і Харківський університет