Максим Калашников

Максим Калашников
Максим Калашников
Максим Калашников, 2011
Ім'я при народженні Влади́мир Алекса́ндрович Кучере́нко
Псевдо Максим Калашников
Народився 21 грудня 1966(1966-12-21) (55 років)
Ашхабад, Туркменська РСР
Громадянство  Росія
Національність росіянин
Діяльність письменник, журналіст, футуролог, політик
Alma mater Історичний факультет МДУd
Мова творів російська
Роки активності 1989 — тепер. час
Жанр Історія, геополітика
Членство Ізборський клуб
Сайт: mk.3project.info
 Максим Калашников у Вікісховищі

Максим Калашников (справжнє ім'я: Володимир Олександрович Кучеренко; рос. Влади́мир Алекса́ндрович Кучере́нко; * 21 грудня 1966, Ашхабад, Туркменська РСР) — російський журналіст, громадський і політичний діяч, письменник-футуролог і публіцист. Секретар Центральної ради партії «Батьківщина: здоровий глузд», член Федеральної ради «Партії справи», член російської консервативно-націоналістичної організації «Ізборський клуб», співзасновник «Комітету 25 січня» під головуванням І.В. Гіркіна «Стрєлкова».

Позиціонує себе як фашиста, що поважає Сталіна[1].

Біографія

Народився в сім'ї одеського журналіста Олександра Васильовича Кучеренка. З 1978 р. жив в Одесі, де його батько став кореспондентом «Правди» по Одеській, Миколаївській, Кримської та Херсонській областях. У 1983 р. закінчив школу № 35 і вступив на історичний факультет Одеського університету.

З 1985 по 1987 рік служив у лавах Збройних сил СРСР. Службу проходив у рядах внутрішніх військ МВС СРСР, закінчив службу в липні 1987 р. у званні старшого сержанта.

У 1991 р. закінчив історичний факультет МДУ.

Журналістська кар'єра:

  • з 1987 р. — позаштатний кореспондент відділу науки газети «Вечерняя Москва»
  • з 1989 по 1991 рік — кореспондент відділу науки й освіти «Вечерней Москвы»
  • з 1991 по 1993 рік — оглядач тижневика «Мегаполис-Экспресс»
  • з 1994 по 2001 рік — урядовий оглядач «Российской газеты»
  • 2002 рік — заступник головного редактора газети «Стрингер»
  • з 2003 по 2004 рік — робота в журналі «Русский предприниматель»
  • з 2006 по 2009 рік — робота в інтернет-журналі RPMonitor
  • з 2009 р. — робота у веб-журналі Globoscope та журналі «Сверхновая реальность»
  • з березня 2010 р. по теперішній час — спільно з І. В. Бощенко знімає відеоролики від імені так званого «Нейромир-ТВ», що викладаються на відеохостингах і файлообмінниках.
  • з 31 жовтня 2012 р. — член Генеральної ради ВПП «Партія справи», продюсер інтернет-телебачення Рой ТВ.

Регулярно публікується у відкритій електронній газеті «ФОРУМ.мск».

11 вересня 2010 р. обраний секретарем зі стратегічного розвитку Центральної ради партії «Батьківщина: здоровий глузд».

Громадська діяльність

Лист президенту

Як відповідь на статтю президента Д.А. Медведєва «Росія, вперед!», опублікував відкритий лист[2] з пропозиціями щодо інноваційного розвитку. Лист дійшов до адресата, що було показано по телебаченню.[3]

Лист викликав велику реакцію: Медведєв при зустрічі з віце-прем'єром Сергієм Собяніним доручив уряду РФ розглянути пропозицію російського громадянина Максима Калашникова щодо технологічної модернізації економіки, яке він прочитав в Інтернеті. Пізніше відбулися зустрічі Калашникова з віце-прем'єром Собяніним і заступником глави адміністрації президента Владиславом Сурковим (4 грудня 2009), де він висловив свої пропозиції.[4]

Лист прем'єр-міністру

20 листопада 2010 р. опублікував у своєму блозі відкритий лист діючому прем'єр-міністрові Володимиру Путіну.[5] У своєму листі Калашников передрік прем'єр-міністру швидке повалення лібералами за підтримки США. Футуролог запропонував прем'єр-міністру передачу влади патріотичним силам в обмін на вічний притулок у Росії і збереження статусу мільярдера.

Блогер Анатолій Вассерман підтримав Максима Калашникова[6], заявивши при цьому, що не впевнений, що згадані Калашниковим багатомільярдні статки колишнього президента і нинішнього прем'єра Російської Федерації дійсно існують, також висловив сумнів в оточенні Путіна і згадав неприйняття його західними елітами. На думку Анатолія, Росія — стратегічна видобуток НАТО, з усіма витікаючими обставинами.

"Комітет 25 січня"

25 січня 2016 року разом із кількома відомими російськими діячами націоналістичного керунку, т. зв. "імперцями" (Є. Просвірин, Е. Лімонов, О. Кунгуров та ін.) узяв участь у засновчій нараді т. зв. "Комітету 25 січня" під головуванням І. Гіркіна. Комітет позиціюється як "третя сила", і протиставиться існуючій владі та прозахідним лібералам. Головною метою новоствореної організації було проголошено захоплення влади у Російській Федерації після повалення режиму Путіна, гуртування навколо себе "силовиків", неприпущення до влади лібералів, запобігання розпаду РФ, поширення "російського світу" на території України та Білорусі, підкреслюється провідна роль російської нації у державостворенні. При цьому наголошується, що у поваленні існуючого режиму "Комітет 25 січня" участі не братиме, очікуючи його природного занепаду.[7][8].

Політична позиція

Називає себе людиною з іншої Реальності, громадянином Імперії. Висував ідею створення держави-​​корпорації. Вважає себе сталіністом.

Розпад СРСР сприйняв як особисту трагедію, у своїх книгах причинами розпаду СРСР називав бюрократизацію правлячої верхівки після Сталіна і забуття своїх героїв. Тому в своїх книгах оспівує велику радянську цивілізацію і переконаний у надії на те, що цивілізація ця не пішла в минуле, а десь зачаїлася, й ось-ось вибереться з таємного сховища, гуркочучи сталевими гусеницями танків і підриваючи тишу ревінням ракетних двигунів. У своїй творчості неодноразово заявляв про необхідність випереджаючого інноваційного розвитку країни шляхом впровадження унікальних технологій і жорстких антикорупційних заходів.

Критика

Деякі критики називають Калашникова ідеологом Путіна, що він завжди спростовує та в своїх книгах піддавав критиці Єльцина і Путіна.

Санкції

8 серпня 2015 року Кучеренко внесений до «Чорного списку Міністерства культури України»[9].

Бібліографія

Книги
  • Московский спрут (1993).
  • Москва — империя тьмы (1995).
  • Сломанный меч империи (1-е вид., 1998; 2-е вид., 2000; 3-є вид. 2002).
  • Битва за небеса (1-е вид., 2000; 2-е вид., 2002).
  • Гнев орка (в соавторстві з Юрієм Крупновим, 2003).
  • Оседлай молнию (в соавторстві з Юрієм Крупновим, 2003).
  • Вперед, в СССР-2 (2003).
  • Третий проект (в 3-х томах, в соавторстві с Сергієм Кугушевим, 2005).
  • Максим Калашников. Код Путина. — ISBN 966-8882-29-6
  • Максим Калашников. Война с Големом. — АСТ, Астрель, 2006. — 672 с. — 20 000 екз. — ISBN 5-17-033755-8, ISBN 5-271-13535-7
  • Максим Калашников, Родіон Русов. Сверхчеловек говорит по-русски. — АСТ, Астрель, 2006. — 640 с. — (Великие противостояния). — 20 000 екз. — ISBN 5-17-037432-1, ISBN 5-271-14118-7
  • Максим Калашников. Крещение огнем: Вторжение из будущего. — АСТ, Астрель, Хранитель, 2007. — 448 с. — (Великие противостояния). — 5 000 екз. — ISBN 978-5-17-040991-4, ISBN 978-5-271-15521-5, ISBN 978-5-9762-2359-2
  • Максим Калашников. Крещение огнем: Вторжение из будущего. — Астрель, АСТ, Хранитель, 2007. — 448 с. — 10 000 екз. — ISBN 978-5-17-042312-5, ISBN 978-5-271-16107-0, ISBN 978-5-9762-2698-2
  • Максим Калашников, Ігор Бощенко. Будущее человечество. Открытый код власти: загадки третьего тысячелетия. — АСТ, Хранитель, Астрель, 2007. — 320 с. — 5 000 екз. — ISBN 978-5-17-042329-3, ISBN 978-5-271-16152-0, ISBN 978-5-9762-3634-9
  • Русская Доктрина / Максим Калашников рекомендует; ред. Кобяков, А., Авер'янов В. — Эксмо, 2007. — 864 с. — (Русская Правда). — 8 000 екз. — ISBN 978-5-903339-09-9
  • Максим Калашников. Крещение огнем: Борьба исполинов. — АСТ, Астрель, 2008. — 512 с. — (Великие противостояния). — 8 000 екз. — ISBN 978-5-17-051332-1, ISBN 978-5-271-20710-5
  • Максим Калашников. Крещение огнем: Борьба исполинов. — АСТ, Астрель, 2008. — 512 с. — 7 000 екз. — ISBN 978-5-17-051333-8, ISBN 978-5-271-20711-2
  • Максим Калашников. Цунами 2010-х годов. — Фолио, 2008. — 576 с. — 10 000 екз. — ISBN 978-5-94966-194-9
  • Максим Калашников. Крещение огнем: Алтарь победы. — Фолио, 2008. — 512 с. — (Великие противостояния). — 4 000 екз. — ISBN 978-5-94966-184-0
  • Максим Калашников. Крещение огнем: Вьюга в пустыне. — Фолио, 2009. — 640 с. — 7 000 екз. — ISBN 978-5-94966-186-4
  • Максим Калашников. Крещение огнем: Звезда пленительного риска. — Фолио, 2009. — 544 с. — 7 000 екз. — ISBN 978-5-94966-187-1
  • Максим Калашников, Сергій Бунтовський. Независимая Украина: Крах проекта. — Фолио, 2009. — 416 с. — 10 000 екз. — ISBN 978-5-94966-188-8
  • Максим Калашников. Глобальный Смутокризис. — Харвест, 2009. — 640 с. — 5 000 екз. — ISBN 978-985-16-7002-0
  • Максим Калашников. Глобальный Смутокризис. — Харвест, 2009. — 640 с. — 7 000 екз. — ISBN 978-985-16-7003-7
  • Максим Калашников, Володимир Кучеренко. Низшая раса. — Яуза, Эксмо, 2009. — 512 с. — 4000 екз. — ISBN 978-5-699-38550-8
  • Максим Калашников. Россия на дне. Есть ли у нас будущее? — Яуза-Пресс, 2009. — 352 с. — 5000 екз. — ISBN 978-5-9955-0105-3
  • Максим Калашников, Євген Осінцев. Завтра была война: 22 декабря 201... года. — АСТ, Астрель, ВКТ, 2010. — 384 с. — 10 000 екз. — ISBN 978-5-17-067386-5, 978-5271-28065-8, 978-5-226-02715-4
  • Максим Калашников, Віталій Авер'янов, Андрій Фурсов. Новая опричнина, или Модернизация по-русски. — Фолио, 2011. — 5000 екз. — ISBN 978-5-94966-218-2

Брошури
  • Геноцид русского народа. Что может нас спасти? (2005).
  • Американское иго. Зачем дяде Сэму русские рабы (2005).
  • «Вор должен сидеть в тюрьме!» (2006).

Примітки
  1. Максим Калашников: Я фашист, уважающий Сталина[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
  2. Лист
  3. Алиса Снежкина, Даниил Айзенштадт, Алия Самигуллина. «Кремль принял послание футуролога»//Газета.ру
  4. m_kalashnikov — Визит к Владиславу Суркову
  5. Максим Калашников — Путину (открытое письмо)
  6. Анатолий Вассерман «Глобальная конкуренция»
  7. "Комитет 25 января" создан. Процитовано 27 січня 2016.
  8. Лимонов, Стрелков и Просвирнин объявили о создании «третьей силы». Газета.Ru. Процитовано 27 січня 2016.
  9. Мінкультури публікує Перелік осіб, які створюють загрозу нацбезпеці. Архів оригіналу за 12 серпня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.