Малинська паперова фабрика

Малинська паперова фабрика заснована 1871 року на місці колишнього чавунно-ливарного заводу по праву сторону річки Ірша і належала Товариству Малинської паперової фабрики, яке створив підданий Австро-Угорської імперії, купець з Радомишля Алоїзій Себер[6]. 27 червня 1873 року затверджено статут Товариства. На кінець XIX століття на фабриці працювали 270 чоловік[7]; діяли 3 парові машини, 4 парові котли, 6 промислових роли та 4 саморізки паперу. Підприємство щороку виробляло близько 15 тис. пудів цигаркового, мундштучного, обгорткового та письмового паперу.[8]

Великий попит на продукцію Товариства Малинської письмово-паперової фабрики на ринку підтверджували нагороди, здобуті на різних виставках. 1872 рік — диплом та грошова премія на всесвітній торговельно-промисловій виставці у Відні; 1906 рік — відзнака на Міжнародній виставці в Брюсселі. Також — Всеросійська виставка у Ростові-на-Дону (1906 р.) і Всеросійська виставка у Єдинцях (1911 р.).[8] На початку XX століття фабрика виробляла 1500 тонн паперу на рік[9].

1918 року фабрика фактично припиняє роботу, обладнання було демонотовано і вивезено, а 1919 року сталася пожежа, що знищила всі виробничі приміщення. Проте невдовзі фабрика була відновлена, в середині 1920-х фабрика досягла 70 % своїх колишніх потужностей.

В 30-х роках Малинська паперова фабрика налагодила виробництво конденсатного паперу для електро- та радіопромисловісті, ставши при цьому єдиним на той час постачальником такого паперу в СРСР.

На початку 20-х років при фабриці організовано спортивний клуб із секціями гімнастики та атлетики, створено футбольну команду, споруджено стадіон. А відтак створено спортивне товариство «Папірник».[8]

1940 року виробничі потужності фабрики становили 4 папероробні машини[10], на яких вироблялось до 1879 тонн паперу, а чисельність трудового колективу становила 723 чоловіки[8]. При фабриці працював будинок культури на 350 місць[11].

Під час Другої світової війни фабрика не працювала: напередодні свого відступу радянські урядники спалили Малинську паперову фабрику[6]. Однак наприкінці 1944 року фабрика була відновлена і почала давати продукцію[8].

З добудовою 1947 року теплоелектростанції налагодилась повноцінна робота фабрики і випуск високоякісного паперу. 1949 року на фабриці налагоджено випуск конденсатного 10-мікронного паперу, надтонкого паперу, а 1953 року — основу копіювального паперу.[8]

У 1950-х роках в результаті модернізації паперових машин здійснено перехід до виробництва більш тонкого паперу.[8] У 60-х роках збудовано нові приміщення цехів, встановлено потужніші папероробні машини. В результаті Малинська паперова фабрика стає одним з найбільших виробників конденсаторного паперу в Європі.[9] Малинський папір експортується до Китаю, Румунії, Німецької Демократичної Республіки, Монголії, Болгарії. У 1974 році вводиться в дію цех по виробництву теплочутливого паперу.[8]

У 1980-х — 90-х роках, після встановлення двох папероробних машин з похилими сітками й картоноробної машини, підприємство стало виробляти нові види продукції, зокрема фільтрувальний папір, неткані матеріали, картон для силових трансформаторів, різні види електроізоляційного паперу, цигарковий папір, папір — основу для ламінування і пакування харчових продуктів.[9]

Після проголошення незалежності України 1991 року фабрика була передана у відання Державного комітету природних ресурсів України. У вересні 1994 року Кабінет міністрів України доручив підприємству освоїти виробництво стрічок для електронних контрольно-касових апаратів[12].

У травні 1995 року Кабінет міністрів України включив завод до переліку підприємств, що підлягають обов'язковій приватизації у 1995 році[13], після чого державне підприємство було перетворено у відкрите акціонерне товариство.

У серпні 1996 року створена державна акціонерна холдингова компанія «Укрпапірпром», до складу якої була включена Малинська паперова фабрика[14].

У серпні 1997 року фабрика була включена до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки України[15].

24 березня 1999 року Кабінет міністрів України прийняв рішення про продаж акцій підприємства, що були у власності держави[16], 2000 року фабрика перейшла у власність компанії «Weidmann» (структурного підрозділу швейцарської корпорації «Wicor Holding AG»)[9].

2007 рік фабрика закінчила з прибутком 10,294 млн. гривень[17].

2008 рік фабрика закінчила з прибутком 14,17 млн гривень. З огляду на економічну кризу 2008—2009 років наступного 2009 року вона знизила обсяги виробництва на 47,47 % (до 5,8 тис. тонн) і завершила 2009 рік з прибутком 6,015 млн гривень.[18], 2011 року фабрика збільшила обсяги виробництва до 7,75 тис. тонн[19].

Станом на 2013 рік, фабрика входила до переліку 15 найбільших економічно активних підприємств Житомирської області[20].

2015 року підприємство випустило продукції на 394,6 млн гривень, що на 81,4 % більше, ніж за 2014 рік, і отримало 8,45 млн гривень прибутку. Тепер на 5 технологічних лініях Малинської паперової фабрики виробляється трансформаторний картон, електроізоляційний папір для силових кабелів і трансформаторів, а також інші види паперу для різного промислового застосування, серед яких — для упаковки, фільтрації, для шпалер.[21]

• Офіційний сайт товариства
• Фабрика банкнотного паперу Національного банку України
• Футбольний клуб «Папірник»

• Офіційний сайт