Манастирський Олександр Дмитрович

Закінчив духовну семінарію в Чернівцях, був священиком у селах північної Буковини, докладав зусиль в справі національної просвіти буковинських українців.

1892 року стає одним із авторів етнографічного твору «Русини на Буковині».

1899 року першим за багато років став радником консисторії-українцем.

1901 року входить до складу крайової шкільної ради.

1905 приймає чернецтво з ім'ям Артемон, незабаром висвячений на архімандрита.

1913 року представники народницьких партій підтримали його кандидатуру на посаду генерального вікарія Буковинської митрополії, призначений по сильному спротиву прорумунських сил.

Писав українською та німецькою мовами, друкувався в газетах — писав побутово-моралізаторські вірші, оповідання,

• п'єси: «Батько умирає»,
• «Гарно підчмелився і не оженився».

Творив пісні для заснованого ним хору хлопчиків:

• «Ой, Дністре, мій Дністре» — стала народною,
• «На селі»,
• «Жовнярі».

Написав німецькою мовою розділ про історію русинів в колективній праці «Австро-Угорська монархія в слові і в образках».

Ой, Дністре, мій Дністре, Річко ж моя мила, Куди ти так сумно пливеш? Я пливу у море, Щоб там своє горе Забути, втопити на дні. Ой, Дністре пливучий, Широкий, могучий, Візьми свої води, очисти! Пливи в тихе море, Лиши там своє горе І знову до нас поверни!

• С. Л. Юсов. Манастирський Олександр // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 485. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Прес-центр^{[недоступне посилання з червня 2019]}