Буковинська митрополія

Першим українцем, який зайняв чернівецьку єпископську кафедру (1835) став Євгеній (Гакман). Своєю ініціативністю, дієвістю та наполегливістю у справі розбудови православної церкви на Буковині, архієрей здобув заслужений авторитет у краї та далеко за його межами. Водночас, владика Євгеній доклав чимало зусиль для подолання дискримінації русинів, і зрівняння їх у правах із румунськими духовними братами. Українська мова дістала в єпархії статус офіційної на рівні з румунською, викладання у духовних навчальних закладах почали вести двома мовами, у духовенстві дотримувався паритет між представниками двох етнічних груп. До того ж, архієрей відстоював права українців не тільки у церковній, а й у суспільно-політичній сферах.
Така діяльність владики Євгенія наштовхнулася на шалений опір консервативної румунської боярської верхівки. Архієрея почали цькувати як у місцевих румуномовних ЗМІ, так і за межами краю. Крім того, після «Весни народів», що докотилася й до Буковини, значно активізувалися «румунські автономісти». Досягнувши мети щодо відокремлення краю від Галичини й створення окремого коронного краю Герцогство Буковина, було розпочато кампанію з його приєднання до «румунської» Трансільванії. Крім того, лобіювалось питання приєднання Буковинської єпархії до новоствореної Семигородської (румунської) митрополії.
Не допустив реалізації цих намірів владика Євгеній, який усвідомлював можливі наслідки для буковинських українців і був категоричним противником подібних планів. Завдяки особистому авторитету архієрея та його впливовим зв'язкам «автономістів» було нейтралізовано, і розпочато роботу із створення самостійної Буковинської митрополії.
1870-го р. Чернівецький архієрей дістав титул архієпископа. А 23 січня 1873 року вийшов імператорський декрет, відповідно до якого була утворена незалежна Буковинська митрополія, а владиці Євгенію було надано титул — архієпископ Чернівецький, митрополит Буковини й Далмації.
Колишні цькування не минулись безслідно. У митрополита різко погіршився стан здоров'я, і 12 квітня 1873 року він приставився.

За період керування Чернівецькою кафедрою його наступниками Феофілом (Бенделою) (1873-1875) та Феоктистом (Блажевичем) (1875-1879) усі позитивні починання владики Євгенія далі втілювались у життя. 1875-го року (вже після смерті митрополита Євгенія (Гакмана)) було реалізовано ще один проект його життя — відкрито Чернівецький університет (з богословським факультетом).
З 1880-х р.р. у митрополії була своя друкарня, що розмістилась у митрополичій резиденції. Видавалося багато православної релігійно-духовної і богословської літератури: двомовний єпархіальний журнал «Світильник» («Candela»), збірники церковних проповідей, церковні календарі, книги й брошури повчального характеру для мирян.
З приходом на митрополичу кафедру Сильвестра (Мораря-Андрієвича) (1880-1895) розпочався період випробувань для митрополії, а надто для української пастви. Будучи етнічним українцем (зрумунізованим), митрополит Сильвестр намагався знищити всі здобутки своїх попередників, і відновив практику тотальної румунізації.
Митрополит Аркадій (Чуперкович) (1896-1902) проводив більш виважену політику, та навіть уклав катехізис і підручник релігії українською мовою. На початку ХХ ст, за сприяння митрополита Володимира (Репти), у Чернівцях було засновано Свято-Введенський жіночий монастир. У вирі Першої світової війни, коли Буковину зайняли російські війська, Володимир (Репта) видав указ духовенству молитися за російського імператора й перемогу російських військ. За що був у пізніше усунутий з посади австрійським урядом.
Буковинська митрополія перебувала у стані церковної автокефалії до розпаду Австро-угорської імперії (1918).

• Митрополит Євгеній (Гакман) (23.01.1873 — 12.04.1873)
• Митрополит Феофіл (Бенделла) (13.11.1873 — 21.07.1875)
• Митрополит Феоктист (Блажевич) (22.03.1877 — 27.06.1879)
• Митрополит Сильвестр (Морар-Андрієвич) (12.03. 1880 — 03.04.1895)
• Митрополит Аркадій (Чуперкович) (16.02. 1896 — 05.03.1902)
• Митрополит Володимир (Репта) (04.10.1902 — 1918)

Після розпаду Австро-Угорської імперії, королівська Румунія приєднала Південну Буковину, та всупереч волі місцевого населення — окупувала Північну Буковину (1918-1919). Буковинську митрополію було приєднано до РумПЦ. На чолі Чернівецької кафедри був відновлений (опальний в австрійські часи) Володимир (Репта).

1925-го р. було прийнято закон «Про організацію Румунської Православної Церкви». Сама Церква дістала статус патріархії й складалася з 5 митрополій, кожна з яких об'єднувала кілька єпархій. Чернівецький архієрей одержав митрополичий титул, і в його підпорядкування перейшла, крім Буковинської, ще й Хотинська єпархія з центром у місті Бєльці. До цього духівництво Хотинщини (північно-східна Буковина) перебувало під юрисдикцією Кишинівського архієрея. Чернівецький владика Нектарій (Котлярчук) у 1925 році був інтронізований з титулом — митрополит Буковини й Хотина.

1935-го р. новим Чернівецьким архієреєм став Віссаріон (Пую), який був інтронізований з титулом митрополита Буковини, Хотина й Мармарощини, оскільки в його підпорядкування перейшла ще Мармароська єпархія.

Негативним моментом цього періоду було проведення всеосяжної і тотальної румунізації, що спричинило невдоволення й опір українського населення. Вкрай негативно було сприйнято календарну реформу, коли з 1 січня 1928 року Румунська патріархія перейшла на григоріанський календар. 29 червня 1940 року в результаті Прутського походу територія Північної Буковини (практично без жодного пострілу) була зайнята Червоною армією. З місцевих парафій та монастирів було утворено Чернівецьку єпархію РПЦ на чолі з єпископом Дамаскіним (Малютою).

Під час нацистсько-румунської окупації (1941-1944 р.) буковинські парафії тимчасово знову очолювались румунським архієпископом.

У березні 1944 року Північну Буковину було остаточно зайнято Червоною Армією і на її землях утворено Чернівецьку область УРСР. Відновлено Чернівецьку єпархію РПЦ.
У червні 1944 року Священним Синодом РПЦ у Чернівецьку єпархію був направлений протоієрей Євфимій (Ковернинський), який став єпархіальним благочинним і настоятелем кафедрального собору в Чернівцях. На початку 1945 року він прийняв чернечий постриг з ім'ям Феодосій і був призначений єпископом Чернівецьким і Буковинським.
Протягом 1944-1945 р.р. духівництво єпархії перейшло під юрисдикцію Московського патріархату. Юридичні питання було вирішено в результаті переговорів між керівництвом Радянського Союзу та СРР.
Чернівецька єпархія в повоєнні роки налічувала близько 370 парафій, 200 священиків, мала 2 монастирі — Свято-Іоанно-Богословський чоловічий «Хрещатик» і Свято-Введенський жіночий у Чернівцях.
У кінці 1950-их — початку 1960-их р.р. в СРСР відбувалася антицерковна кампанія. Було закрито близько 100 храмів і 2 монастирі.
Кардинальним чином ситуація змінилась у другій половині 1980-их р.р. під час перебудови, особливо після святкувань 1000-ліття Хрещення Руси.

Становище православної церкви у південній частині колишньої Буковинської митрополії (Австро-Угорська імперія) було не набагато кращим, ніж у північних сусідів. Звісно, в СРР релігія не переслідувалась так, як на певних етапах у СРСР, але все одно ситуація не була бездоганною.
«Південні» парафії були об'єднані в межах Радівського-Сучавського єпископства Ясської митрополії РумПЦ.
На чолі стояв єпископ Сучавський та Радівський.

З 1991 року північна частина Буковинської митрополії (австрійського періоду) є складовою Чернівецької області в Україні.
У регіоні функціонують дві православні конфесії.

Православна Церква України

• Чернівецька єпархія, архієрей: митрополит Чернівецький і Буковинський Данило (Ковальчук). До складу єпархії входить 127 парафій та 2 монастирі.
• Чернівецько-Кіцманська єпархія, архієрей: архієпископ Чернівецький і Кіцманський Онуфрій (Хаврук). До складу єпархії входить близько 30 парафій.
• Чернівецько-Хотинська єпархія, архієрей: єпископ Чернівецький і Хотинський Герман (Семанчук). До складу єпархії входить близько 10 парафій.

Російська Православна Церква в Україні

• Чернівецько-Буковинська єпархія, архієрей: митрополит Чернівецький і Буковинський Мелетій (Єгоренко). До складу єпархії входить 382 парафії та 12 монастирів.

Південна частина Буковинської митрополії (австрійського періоду) формує Сучавський повіт в Румунії.

Парафії та монастирі повіту утворюють Сучавсько-Радівське архієпископство Молдовсько-Буковинської митрополії РумПЦ. Архієрей: Архієпископ Пімен (Заіне). До складу архієпископства входять — 380 парафій та 12 монастирів.