Лужани (Україна)

За народними переказами, у давнину в цій місцевості була долина, у якій зростали великі луки. У писемних джерелах XVII століття трапляються назви: Лежені, Лужени; у XVIII столітті — Лужен[1].

Станція Лужани, у дворі та навколого якої точився бій українців з частинами 8-ї румунської дивізії у 1918 році

Тут знайдено знаряддя праці кам'яної доби. Лужани вперше згадуються 1453 року в госп. грамоті, у якій засвідчено придбання села за 400 турец. золотих боярином Федором Вітольдом у поміщика Костя Вранича. Спочатку Лужани входили до складу Молдовського князівства, яке перебувало у васальній залежності від Османської імперії, від 1774 — у межах Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). Від 1918 — у складі Румунії, від 1940 — УРСР. Від липня 1941 до березня 1944 — під румунсько-німецькою окупацією. З 1944 р. село перебувало у складі УРСР (СРСР), а з 1991 року у складі незалежної України.

1866 року через Лужани прокладено залізницю, яка сполучила Чернівці зі Львовом. У 1898—1900 роках чеським інженером Пациком тут був споруджений цукровий завод. 1906 року від залізничної станції прокладено колію, тоді ж для потреб цукроварні придбано паровоз.

13 листопада 1918 року на станції Лужани відбувся бій між військовими підрозділами українців та передовими частинами 8-ї румунської дивізії ген. Я.Задіка, яка здійснювала просування на північ з метою повної окупації території Буковини та приєднання її до короловіства Румунії.

1944 року обладнання цукрового заводу перевезено на заводи у Чернівцях і «Хрещатик». У другій половині 1950-х роках на території цукроварні ввели в експлуатацію лісотар. завод (згодом об'єднаний з Неполоковецьким деревообробним комбінатом у тодішньому Кіцманському районі), у 1960-х роках — додатково завод залізобетонних виробів і конструкцій.

Лужанський парк

За кошти благодійників та громади у Лужанах встановлено памятники Т. Г. Шевченку та Небесній Сотні.

Під час революції Гідності мешканці Лужан брали найактивнішу участь. Після перемоги Майдану в Києві у Лужанах була створена найчисельніша в області сільська «народна самооборона» кількістю 300 чоловік, котра в період відсутності міліції протягом тривалого часу успішно стежила за дотриманням порядку та закону. З перших днів війни з Росією лужанці стали співзасновниками буковинського волонтерського руху. Лужанська волонтерська група «Допомога Українській армії Чернівці-Лужани» займається благодійною до сьогодні[3]

У березні 2020 року село стало епіцентром поширення коронавірусної хвороби в Чернівецькій області: із 25 зареєстрованих на Буковині випадків (на 21.03.2020) 1 хворий виявлено саме в цьому селі[4].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Кіцманського району, село увійшло до складу Чернівецького району[5].

• Володимир Катрюк — боєць 118-го батальйону шуцманшафту
• Манастирський Олександр Дмитрович (1857—1920; чернече ім'я Артемон) — український письменник та драматург, історик етнограф, поет, православний церковний діяч;
• Грушко Григорій Григорович — доктор фізико-матиматичних наук, науковець Чернівецького університету;
• Шилепницький Іван Орестович — український державний і політичний діяч, колишній голова Чернівецької облради;
• Шелепницький Юрій Григорович — український футболіст.

Дзвіниця Вознесенської церкви

В Лужанах розташована найстаріша церква Буковини — Вознесенська. Вона датується XV століттям.

Найстаріша церква Буковини

У 1968—1969 роках настоятелям церкви був майбутній архієпископ Никанор (Юхимюк). 26 жовтня 2014 року митрополит Чернівецький і Буковинський Данило освячує новозбудований храм на честь Вознесіння Господнього селища; будівництво храму тривало 18 років. Є парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Лужанський парк», закладений у XIX столітті[1]. У Лужанах також є загальноосвітня школа, клуб, бібліотека, музична школа, лікарня.

• Бій на станції Лужани
• Анексія Буковини Румунією

• В. В. Головко. Лужани // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 289. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Н. М. Катрюк, М. І. Лаєвська. Лужани // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.

• Лужани
• В Лужанах на Буковині освячено новозбудований храм на честь Вознесіння Господнього
• Банк даних Державної служби статистики України(укр.)
• Cities & towns of Ukraine(англ.)(укр.)