Мануїльський Михайло Захарович

Миха́йло Заха́рович Мануї́льський (4 червня (23 травня за ст. стилем) 1892 — листопад 1955) — радянський державний і партійний діяч, журналіст, відповідальний редактор журналу «Крокодил» (1930—1934).

Мануїльський Михайло Захарович
Народився 4 (16) червня 1892
Лютарівка, Старокостянтинівський повіт, Російська імперія
Помер 1955
Москва, СРСР
Поховання Введенське кладовище
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність журналіст
Alma mater фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd
Знання мов російська
Партія КПРС
Брати, сестри Мануїльський Дмитро Захарович
Нагороди

Біографія

Молодший брат Дмитра Мануїльського. Навчався в гімназіях у містах Острозі та Ізмаїлі. У 1911 році вступив до Санкт-Петербурзького університету на природниче відділення фізико-математичного факультету, який закінчив у 1916 році. Спеціалізувався в ембріології. Крім того, в 1913—1916 рр. навчався на історико-філологічному факультеті Санкт-Петербурзького університету. Однак цей факультет не закінчив, оскільки був призваний до армії. Учасник Першої світової війни, служив у хімічній роті, 1917 року вступив до РСДРП(б).

З 1919 року на державній та партійній роботі в місті Іваново-Вознесенську, був знайомий з Володимиром Леніним[1]

У 1925—1929 роках — відповідальний редактор іваново-вознесенської газети «Рабочий край» та однойменного журналу, що виходив при газеті. Продовжив традиції, закладені одним з попередніх редакторів, О. К. Воронським. Друкував у газеті й журналі твори московських літераторів, зокрема членів літературної групи «Перевал».

З квітня 1930 року — відповідальний редактор сатиричного журналу «Крокодил». Згідно зі спогадами співробітників, відрізнявся «доброю вдачею» і «поступливим характером», не вмів сердитися[2]. Зібрав у журналі провідних радянських сатириків 1930-х рр. Створив умови для комфортної роботи Іллі Ільфа, Євгена Петрова, Валентина Катаєва, Михайла Вольпіна, А. С. Бухова та ін. Адресат листів Михайла Зощенка, активно співпрацював у «Крокодилі»[3]. За Мануїльського членами редколегії були Я. М. Бєльський (заступник редактора), В. П. Абрамський (завідувач редакцією) і Л. Д. Митницький (завідувач літературного відділу).

У березні 1934 року знятий з посади редактора, редколегія розпущена, а «Крокодил» переданий газеті «Правда». Новим редактором «Крокодила» був призначений Михайло Кольцов. Пробувши кілька місяців заступником Кольцова, перейшов у «Правду» завідувачем відділу, заступником відповідального секретаря газети, з 1937 року — член редколегії «Правди». З 1940 року працював у газеті «Труд»: був заступником головного редактора, членом редколегії і завідувачем відділу. Своїх статей у періодиці майже не друкував, був організатором радянської преси.

Нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора (1951), медалями «За оборону Москви» (1945), «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945), «В пам'ять 800-річчя Москви» (1947).

Похований на Введенському кладовищі Москви.

Його ім'я певний час носив Рівненський державний педагогічний інститут.

Джерела
  1. Напр.: Ленин В. И. Полное собрание сочинений. 5-е изд. М., Изд-во полит. лит-ры, 1970. Т. 51. С. 117. http://www.kpu.ua/wp-content/uploads/2011/12/lenin_pss_51.pdf Архівовано 22 червня 2014 у Wayback Machine.
  2. Ленч Л. С. Это было. М.: Правда, 1988. С. 15-16; «…Такое полезное, нужное и в то же время веселое дело…»: Устные воспоминания В. Ардова и М. Вольпина о сотрудничестве с сатирическими журналами в 20-е годы XX века // Вопросы литературы. 2012. № 2. С. 220.
  3. «Понятие о сатире я имею более твердое…» (Письма М. М. Зощенко — М. З. Мануильскому) / публ. С. В. Зыковой // Встречи с прошлым. М., 1988. Вып. 6. С. 204—213.
  • Абрамский И. П. У «крокодильей» колыбели // Москва. — 1963. — № 7. (рос.)
  • Ленч Л. С. Это было. — М.: Правда, 1988. (рос.)
  • Мануильский М. З., Бельский Я. М., Дорофеев С., Митницкий Л. Д., Абрамский И. П. Сатира на социалистической стройке. Слово имеет «Крокодил» // Журналист. — 1932. — № 6. — С. 10-11. (рос.)
  • Мануильский М. З. Карикатура на социалистической стройке // Карикатура на службе социалистического строительства: Каталог выставки. — М.: Правда, 1932. — С. 3-6. (рос.)
  • «Понятие о сатире я имею более твердое…» (Письма М. М. Зощенко — М. З. Мануильскому) / публ. С. В. Зыковой // Встречи с прошлым. — М., 1988. — Вып. 6. (рос.)
  • «…Такое полезное, нужное и в то же время веселое дело…»: Устные воспоминания В. Ардова и М. Вольпина о сотрудничестве с сатирическими журналами в 20-е годы XX века // Вопросы литературы. — 2012. — № 2. (рос.)
  • Рыклин Г. Е. Как создавалась «Литературная отмычка» // Сборник воспоминаний об И. Ильфе и Е. Петрове. — М.: Сов. писатель, 1963. (рос.)

Література
  • Киянская О. И., Фельдман Д. М. Очерки истории русской советской журналистики: Портреты и скандалы. — М.: Форум, 2015. — С. 240—273. — ISBN 978-5-00091-011-5
  • Томашевский Ю. В. «Литература — производство опасное» (М. Зощенко и «Крокодил») // Он же. «Литература — производство опасное» (М. Зощенко: жизнь, творчество, судьба). — М.: Индрик, 2004. — С. 75—183. — ISBN 5-85759-285-2
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.