Катаєв Валентин Петрович

Народився у родині особистих дворян: вчителя у середніх навчальних закладах, надвірного радника Петра Васильовича Катаєва і Євгенії Іванівни Катаєвої у 1897 році у квартирі № 4 у будинку Стурдзівської громади по Базарній вул., 4.[7].

Майбутній письменник активно співпрацював з радянською владою, що відобразилося на формуванні його творчого обличчя. Першим творам В.Катаєва притаманні схематизм, суб'єктивізм, формалізм, епігонство.

Помітний успіх мала повість В.Катаєва «Растратчики» (1926). Проте спроба інсценізувати твір на сцені МХАТу була невдалою.

Популярності в СРСР В.Катаєв набув після публікації роману «Часе, вперед!» (1932). Формалізм притаманний і біографічній повісті «Белеет парус одинокий» (1936), де розвиток сюжету повністю залежить від мети автора: створити літературний твір згідно з принципами так званого методу соціалістичного реалізму. Ця повість, а також «Хуторець у степу», «Зимовий вітер» та «Катакомби», автор об'єднав у тетралогію «Хвилі Чорного моря».

Увійшовши до кола визнаних радянських письменників, В.Катаєв продовжував писати, чітко дотримуючись методу «соціалістичного реалізму», у чому переконують навіть назви його творів: «Я, син трудового народу», «Син полку» (Сталінська премія) та інші.

Твори В.Катаєва так званого «сталінського» періоду історії СРСР — дзеркальне відображення «успіхів» комуністичного будівництва в Радянському Союзі.

В історію радянської літератури В.Катаєв увійшов насамперед як засновник молодіжного літературного журналу «Юность» (1957).

Хрущовська «відлига» не могла не вплинути на В.Катаєва. У своїх книгах останнього періоду життя: «Святий колодязь», «Книга пам'яті», «Трава забуття», «Розбите життя, або Чарівний ріг Оберона», «Алмазний мій вінець», «Уже написано Вертера», «Юнацький роман», «Сухий лиман» В.Катаєв не лише спробував змінити свою манеру писання, але й прагнув сформулювати власну творчу платформу, увівши вислів «матеріальна проза».

Проте письменник залишився вірним своєму минулому, поставивши себе в літературі між І.Буніним та В.Маяковським. Щоправда, це не завадило йому в одній книжці в'їдливо висміяти Нобелівського лауреата, а в іншій з вдячністю згадати уроки великого майстра російської прози.

• «Квітка-семибарвиця» (рос. «Цветик-семицветик») (1940, мультфільм, за мотивами однойменної казки)
• «Син полку» (1946, за однойменною повістю)
• «Сопілочка і глечик» (рос. Дудочка и кувшинчик) (1950, мультфільм, екранізація казки)
• «За владу Рад» (1956, за однойменним романом)
• «Поет» (1956, автор сценарію)
• «Часе, вперед!» (1965, екранізація однойменного роману)
• «Пауза» (1967, за мотивами «Новорічного оповідання»)
• «Йшов солдат з фронту» (1967, за повістю «Я, син трудового народу...»)
• «Квітка-семибарвиця» (рос. «Цветик-семицветик») (1968, за мотивами однойменної казки)
• «Хвилі Чорного моря» (1975—1976, телесеріал; за мотивами романів «Біліє парус одинокий» і «За владу Рад», куди входять стрічки А. Войтецького «Біліє парус одинокий», «Зимовий вітер» О. Гойди, «Катакомби» В. Криштофовича)
• «Остання пелюстка» (1977, мультфільм, за мотивами казки «Квітка-семибарвиця» (рос. «Цветик-семицветик»)
• «Син полку» (1981, за однойменною повістю) та ін.

• Г. П. Герасимова. Катаєв Валентин Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 130. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Віталій Абліцов. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. Київ: КИТ, 2007. — 436 с.
• http://www.fantastika3000.ru/authors/k/kataev.v/kataev.htm